Слова «татуаж» і «перманентний макіяж» досі часто використовують як синоніми. Формально йдеться про схожу процедуру — внесення пігменту в шкіру для створення стійкого кольору та форми. Але якщо порівняти процедури, які виконували 20–25 років тому, із сучасним перманентним макіяжем, різниця буде суттєвою.
Сьогодні ми поговоримо про це питання з Лілією Паніткіною – засновницею студії перманентного макіяжу у Києві – Lmakeup Studio, вона працює в індустрії 13 років, спеціалізується на перманентному макіяжі у всіх техніках та медичній мікропігментації, є тренером міжнародної компанії Swiss color. Тому вона, як ніхто інший знається на професійних аспектах сфери перманентного макіяжу та його витоках.
Я можу оцінювати цю зміну не лише як майстер, каже Лілія. Свій перший татуаж, як клієнт я зробила приблизно 25 років тому. Тому добре пам’ятаю і старі методики, і те, наскільки змінився підхід сьогодні.
Як робили татуаж раніше
На початку розвитку індустрії татуаж фактично виріс із класичного татуювання. Одними з перших процедури на бровах, губах та повіках почали виконувати саме тату-майстри. Відповідно, значна частина обладнання, матеріалів і принципів роботи також прийшла з татуювання.
Використовували потужні індукційні машинки та стійкі татуювальні фарби. Пігмент часто вносили щільно й достатньо глибоко, адже головним завданням було отримати максимально довговічний результат. Голки, якими тоді працювали, також не були призначені для делікатної зони обличчя.
Саме тому ми й сьогодні бачимо татуаж, зроблений 20 років тому: темні або сіро-сині брови, щільний контур губ, стрілки, які практично не змінилися з часом або стали синіми або зеленими. Такі робіт залишаються у шкірі десятиліттями та не виходять самостійно.
Що змінилося в сучасному перманентному макіяжі
За останні 25 років індустрія фактично перебудувалася. Змінилося все: обладнання, склад пігментів, конфігурації голок, глибина та способи внесення кольору.
Сучасні машинки для перманентного макіяжу значно компактніші, не такі важкі, що важливо для ультратонких ліній на обличчі та сучасне обладнання має великий вибір-цей апарат найкраще підійде для зони повік, а цей – для волоскової техніки.
З’явилися тонкі картриджі та конфігурації, розроблені спеціально для делікатної роботи зі шкірою обличчя, великий вибір брендів та типів картриджів дозволяє використовувати роботу під індивідуальний запит саме під конкретного клієнта.
Змінився і сам принцип роботи. Сучасний перманентний макіяж — це не спроба «набити» якомога більше фарби. Завдання майстра — контрольовано імплантувати необхідну кількість пігменту з мінімальною травматизацією тканин. Саме це дозволяє створювати напівпрозорі пудрові ефекти, натуральні волоски, акварельні губи та м’які міжвійкові лінії.
Значних змін зазнала індустрія і зі сторони пігментів Якісний перманент сьогодні не повинен обов’язково залишатися на все життя. Пігмент поступово світлішає та частково виводиться зі шкіри лімфатичною системою. У багатьох випадках через кілька років результат потребує оновлення, а не перекриття старої щільної роботи. Це найбільший плюс, що фарба не залишається навіки, оскільки мода на макіяж змінюється та риси обличчя також зазнають змін.
Так, що краще, татуаж чи перманентний макіяж?
Термін «татуаж» нікуди не зник, і клієнти продовжують ним користуватися. Але технологічно сучасний перманентний макіяж уже досить далеко відійшов від процедур, які виконували наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років.
Для мене головна різниця полягає не в назві процедури, а в підході: прогнозована глибина роботи, контроль травматизації, сучасні пігменти та результат, який має природно змінюватися разом із зовнішністю людини.
Макіяж на жіночем обличчі не повинен виглядати як татуювання.
Тому розвиток індустрії- це потужний крок вперед до більш природних результатів, які будуть прикрашати обличчя нашій клієнтів, коригувати недоліки та органічно підкреслювати зовнішність.
Більше про сучасні техніки, принципи роботи з пігментами та приклади робіт, можна подивитися на сайті моєї студії, тут.