Ліна Василівна Костенко — талановита українська поетеса, мудра жінка й цікава особистість. Харизматична, норовлива та самодостатня представниця столичного бомонду не могла пройти повз уваги жодного чоловіка й залишалася у серці кожного, та лиш деяких вона допускала до себе ближче. Поетеса ніколи не розповсюджувала в медіа своє особисте життя, та декілька фактів з нього відомі нашій редакції. Про інтрижки, справжнє кохання та чоловіків у житті Ліни Костенко — далі на kiyevlyanka.
Надокучливий кавалер Руденко у творчості Костенко: поведінка Ліни в студентські роки
Ліна Костенко приваблювала чоловіків своїми манерами, характером й поведінкою на людях й це можна побачити у її збірці “Неповторність”. Поетесі приписували чимало романів з чоловіками, та вона ніколи не коментувала такі чутки, що також викликало повагу серед чоловіків.
За часів навчання в інституті імені О. М. Горького, молодою студенткою дуже цікавився вже відомий письменник Микола Руденко. Він побачив Ліну на студії літературного журналу “Дніпро”, а їй, самодостатній та незалежній дівчині, до нього діла не було. Літературознавці припускають, що їхні взаємини з Миколою можна спостерігати у вірші “Пінг-понг”.
“Дружба” із Василем Симоненко та закоханий Павличко
Києвом також ходили чутки, що “дружба” між поетесою та поетом Василем Симоненко була не зовсім дружбою. Приятель Ліни та сусід Василя по кімнаті Микола Сом згадував:
“Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на п’ять років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня. Він називав її Косталіна. Казав: “Мене нагородила поглядом Косталіна””
Сама ж поетеса ніяк не коментувала цей роман, як і звʼязок, що їй приписували з Дмитром Павличко, який на одному з інтервʼю зізнався, що все життя зберігав сірники, які купив Ліні, щоб та підпалила цигарку.
Перший шлюб з поляком Єжи Ян Пахльовський
Скільки б інтрижок з чоловіками Ліні не приписували, та офіційних стосунків в неї було три. Її першим чоловіком був Єжи Ян Пахльовський з яким вона познайомилася під час навчання в інституті імені Горького в Москві — він був польським письменником. На останньому курсі, у віці 26 років, пара одружилася й в них народилася донька Оксана.
Та Ліна любила Україну, а Єжи — Польщу. Відразу після отримання вищої освіти, він повернувся на Батьківщину, як і поетеса. Спочатку він працював у щоденній газеті “Głos Szczeciński”, а потім у тижневику “Ziemia i Morze” й з 1958 року по 1964 рік був рибалкою на судні. Фактично, вони були в шлюбі, але жили окремо й Ліні доводилося виховувати дочку самостійно — це не впливало на шлюб позитивно й призвело до розлучення.
Закохалася в одруженого: стосунки з Аркадієм Добровольським
Другі серйозні стосунки у Ліни були з Аркадієм Добровольським, хоча цей звʼязок вона не визнавала, адже його не можна було назвати законним. Аркадій був на 20 років старший за поетесу й познайомилися вони, коли їй було 28 років, а йому 48 років. Він працював письменником, перекладачем та сценаристом на кіностудії імені Олександра Довженка, мав дружину й доньку від неї.
Стосунки між ними були більше схожі на службовий роман. Цей тимчасовий союз був дуже плідний як для Ліни, так і для Аркадія, адже у їхньому тандемі народився сценарій до фільму “Перевірте свої годинники”, який вийшов у 1962 році. Та ця пара існувати більше не могла зі зрозумілих причин. Біль у розставанні з Аркадієм Добровольським поетеса закарбувала у вірші “Я дуже тяжко Вами відболіла”. Та, згодом, на цій же кіностудії, вона познайомиться зі своїм другим офіційним чоловіком та коханням всього життя.
“Така любов буває раз в ніколи” — другий шлюб з Василем Цвіркуновим
Вже вищезгаданий поет Василь Сом познайомив Ліну Костенку з її другим офіційним чоловіком на кіностудії імені Олександра Довженка. Василю Цвіркунову було 46 років і він був на 13 років старший за Ліну. Він був директором кіностудії, ветераном Другої світової війни й мав ампутовану нижню кінцівку. Окрім цього, Ліна знову “полюбила чужого”, адже у Цвіркунова була і дружина, і діти.
Ось як Ліна Костенко описує її знайомство з другим офіційним чоловіком:
“Коли ми вперше зустрілися – тільки подивилися одне на одного, і відчули близькість. Все, що було дороге йому, стало дорогим і для мене. Мої друзі стали його друзями. Багато хто, знаючи мій характер, дивувалися: і як це він з нею живе? А все дуже просто. Василь Васильович вважав, що повинен мене захищати. І, почуваючись захищеною, я робилася як шовкова.”
Цей союз доповнював обох партнерів, давав сили й натхнення для подальшої роботи. Саме завдяки один одному Ліна не підлаштувалася у радянську поетесу і майже 16 років писала “в стіл”, а Василь активно розвивав український кінематограф. Саме за його очолювання кіностудії було відзнято наступну класику:
- “Тіні забутих предків”;
- “Криниця для спраглих”;
- “Камінний хрест”;
- “У бій ідуть тільки старі”;
- “За двома зайцями” тощо.
Вже у шлюбі у них народився син, якого вони назвали Василем. Ліна дуже переживала щодо того, як складуться стосунки між її другим чоловіком та донькою від першого шлюбу Оксаною. Василь став для неї справжнім татом, що згодом, вона казала Єжи Ян Пахльовському про те, що вона буде називати його лиш “Єжи”, бо в неї вже є тато.
У 1973 році Василя було звільнено з кіностудії. Сімʼя почала жити дуже бідно, та не зважаючи на це, вони подорожували всією Україною на своєму старому “Запорожці”, Ліна продовжувала писати, а Василь став викладачем кінознавчих предметів у Київському державному інституті театральних мистецтв імені І. К. Карпенко-Карого.
Скрутні часи неабияк укріпили звʼязок між подружжям, та, після 37 років сумісного життя Василь залишив Ліну на білому світі одну. Він пережив декілька інсультів, та до самої смерті тримався достойно. На інтервʼю поетеса зізнавалася, що коханий Василь часто приходить до неї у снах.