Природа України — це унікальна скарбниця біорізноманіття, яка формувалася протягом тисячоліть. Однак вплив людської діяльності, зміна клімату та руйнування природних екосистем ставлять під загрозу існування сотень видів флори та фауни. Основним державним документом, який покликаний захистити зникаючі організми, є Червона книга. Це не просто перелік рідкісних рослин і тварин, а юридичний інструмент, що гарантує охорону на законодавчому рівні. Для розуміння масштабів екологічної ситуації важливо знати, скільки видів рослин і тварин занесено до Червоної книги України, адже ця цифра невпинно зростає з кожним новим виданням, сигналізуючи про необхідність негайних дій. Далі на kiyevlyanka.
Коли створили Червону книгу України
Історія створення природоохоронних списків на теренах України сягає часів Радянського Союзу, коли виникла глобальна необхідність у систематизації знань про зникаючі види. Перше видання Червоної книги України було опубліковано у 1980 році. Тоді вона існувала як однотомник і базувалася на загальносоюзних стандартах охорони природи. Цей крок став переломним моментом у вітчизняній екології, оскільки вперше на державному рівні було офіційно визнано проблему зникнення видів.
Зі здобуттям незалежності ситуація вимагала оновлення підходів та законодавчої бази. У 1994 році Верховна Рада прийняла Закон «Про Червону книгу України», який закріпив її статус як основного державного документа. Того ж року вийшов том «Тваринний світ», а в 1996 році — «Рослинний світ». Згідно із законодавством, книга повинна перевидаватися кожні 10 років, щоб відображати актуальний стан популяцій. Третє видання побачило світ у 2009 році, а робота над четвертим, особливо в частині тваринного світу, завершилася затвердженням нових списків у 2021 році. Цей процес є безперервним, адже науковці постійно моніторять стан довкілля, виявляючи нові загрози для біорізноманіття.
Структура Червоної книги України
Червона книга — це складний науковий документ, який має чітку ієрархію та структуру. Вона складається з двох основних томів: «Тваринний світ» та «Рослинний світ». Кожен вид, занесений до книги, має свою статтю, де наводиться детальний опис, ілюстрація, карта розповсюдження (ареалу), інформація про чисельність та причини її зміни, а також заходи охорони.
Ключовим елементом структури є розподіл видів за природоохоронним статусом. В Україні прийнято класифікацію, яка включає кілька категорій:
- Зниклі: види, про які відсутня інформація в дикій природі протягом тривалого часу.
- Зниклі в природі: види, що збереглися лише у спеціально створених умовах (зоопарках, ботсадах).
- Зникаючі: види, що перебувають під прямою загрозою вимирання, і порятунок яких неможливий без усунення негативних факторів.
- Вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їхній стан.
- Рідкісні: види з невеликими популяціями, які нині не належать до категорій зникаючих або вразливих, але ризикують опинитися там через обмежений ареал.
- Неоцінені та недостатньо відомі: види, про які бракує даних для точної оцінки їхнього стану.
Така градація дозволяє екологам та державним органам пріоритезувати зусилля щодо збереження тих чи інших організмів, розробляючи специфічні програми відновлення.
Скільки видів рослин і тварин занесено до Червоної книги України
Динаміка наповнення Червоної книги є сумним індикатором погіршення стану української природи. Якщо порівнювати різні видання, можна побачити стійку тенденцію до збільшення списку охоронюваних видів. У першому виданні 1980 року налічувався лише 85 видів тварин і 151 вид рослин. Це були лише найбільш помітні та критично загрожувані представники флори і фауни.
Вже у другому виданні (середина 1990-х років) цифри суттєво зросли: до списку увійшли 382 види тварин та 541 вид рослин. Третє видання 2009 року зафіксувало ще більш тривожну статистику — 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів. Останнє оновлення списків, затверджене Міністерством захисту довкілля у 2021 році для тваринного світу, включає вже 687 видів. Серед них з’явилися такі тварини, які раніше вважалися звичними, наприклад, деякі види ховрахів чи лосів (ситуація з якими викликала значні суспільні дискусії).
Зростання кількості «червонокнижних» мешканців свідчить про два паралельні процеси. З одного боку, це покращення наукового моніторингу: вчені стали краще вивчати віддалені куточки країни та звертати увагу на малопомітні види комах чи молюсків. З іншого боку, це прямий наслідок антропогенного тиску: розорювання степів, вирубка пралісів Карпат, забруднення річок та браконьєрство. Кожен новий вид у книзі — це попередження про те, що екосистема втрачає стійкість. Збереження цих видів вимагає не лише паперового захисту, а й реальних дій: створення нових заповідників, екокоридорів та підвищення екологічної свідомості кожного громадянина.