Кав’ярня Лондон у Києві

Кав’ярня, у якій варять каву в сифоні, а на цегляній стіні висить портрет королеви, могла б виглядати атракціоном. Кав’ярня Лондон на Подолі виглядає інакше: це англійська вітальня з каміном і кріслами, у якій англійськість — не костюм, а спосіб зробити візит повільним. Заклад працює тут із 2013 року, і за цей час встиг стати для району чимось на кшталт постійної адреси.

Родзинки

• Формат «кавовий дім»: камін, м’які крісла й вітальня замість стійки й черги.
• Сифон у переліку методів — рідкість навіть для спешелті-кав’ярень міста.
• Каскара: напій із висушеної оболонки кавової ягоди зі смаком яблука й шипшини — для тих, хто думає, що вже все пробував.
• Частину декору привезли з Лондона, а меблі робили на замовлення під простір.
• Фірмовий стиль розробило українське брендингове агентство: геральдичний логотип із короною, складеною із сердець.
• До кави є вино й айріш — вечірній сценарій тут передбачений.
• Поділ, за пару хвилин від Житнього ринку: кав’ярня, у яку зручно зайти після прогулянки кварталом.

Що в чашці

Основа карти — свіжообсмажена арабіка, і ставку тут зроблено не на власне обсмажування, а на методи. Крім класичної еспресо-лінійки, тут заварюють кемекс, пуровер, фретту, аеропрес і сифон. Останній вартий окремої згадки: сифонне заварювання — це скляна конструкція, у якій вода піднімається парою, змішується з кавою й повертається назад уже напоєм. Готують так довго й театрально, і саме тому сифон майже зник із міських кав’ярень: він не вписується у швидкий формат. У вітальні, де ніхто нікуди не поспішає, він, навпаки, на місці.

Друга річ, якої не буває в сусідів, — каскара. Це не кава в звичному сенсі, а відвар із висушеної оболонки кавової ягоди: у чашці виходить світлий напій із яблучно-шипшиновим характером, ближчий до чаю. Для гостя, який каву не п’є, це найцікавіша позиція в карті — і водночас найкращий спосіб зрозуміти, що кавова ягода не зводиться до зерна.

Решта не-кавової частини традиційна для формату: лимонади, фреші, молочні коктейлі. Увечері карта розширюється вином і класичною айріш-кавою, тож заклад закриває не тільки денний, а й вечірній сценарій — рідкість для кав’ярні.

Хто за цим стоїть

Кав’ярня відкрилася влітку 2013 року, і від самого початку це був не спонтанний проєкт, а зроблена бренд-платформа: фірмовий стиль, інтер’єр та екстер’єр, вивіски, упаковку й комунікацію розробило українське брендингове агентство. Центральний елемент айдентики — геральдичний логотип із короною, складеною із сердець: британська форма з неанглійським теплом усередині. Ідея, з якої все виросло, формулювалася як поєднання англійської традиції кавової церемонії з сучасним Києвом.

Це пояснює головну особливість закладу. Тут не грають у Британію жартома й не роблять паб: англійськість використана як аргумент на користь повільності. Лондон у цій концепції — місто вкорінених традицій, куди повертаються; кав’ярня спроєктована під той самий тип поведінки — приходити регулярно й лишатися надовго.

Під який сценарій

Довга розмова. Головний і найсильніший сценарій. Крісла, камін, приглушене світло — простір буквально зроблений під те, щоб сісти вдвох і не дивитися на годинник.

Побути самому. Вітальня з книжковою логікою підходить для одиночного візиту краще, ніж більшість кав’ярень: тут нормально зайняти крісло з чашкою й нікуди не поспішати.

Показати місто гостям. Якщо треба привести когось у заклад із характером, а не в чергову світлу кав’ярню, — це готова відповідь: інтер’єр тут працює як окрема програма.

Провести вечір. Вино й айріш-кава дають повноцінний вечірній варіант, якого в кав’ярень зазвичай немає.

Робота з ноутбуком. Чесно: не найкращий вибір. Формат вітальні з низькими столиками й глибокими кріслами задуманий під розмову, а не під клавіатуру, та й темп обслуговування тут навмисно неквапливий. На годину-другу — цілком, на повний робочий день — краще шукати кав’ярню з робочими столами.

Простір і атмосфера

Це не кавовий бар, а кімната. Камін, м’які крісла, цегляні стіни, тепле світло — і колекція англійських деталей, яку помічаєш поступово: червоні двері у стилі лондонської телефонної будки, портрет королеви, фігурки англійських бульдогів, плитка з роботами Бенксі, схема лондонського метро в убиральні. Частину предметів привезли безпосередньо з Лондона, меблі робили на замовлення, тож простір не збирається з каталогу.

Атмосфера відповідна: тут тихіше й повільніше, ніж у сусідніх подільських закладах, і сюди рідше заходять «на три хвилини». Це формат для тих, хто прийшов сидіти.

Чесна слабкість, про яку варто знати заздалегідь: сервіс тут неквапливий, і гості неодноразово відзначали довге очікування навіть у напівпорожньому залі. Якщо у вас двадцять хвилин між справами — це не та адреса; якщо у вас вільний вечір — саме та.

Що до кави

Десертна вітрина — друга опора закладу після інтер’єру. Тут тримають класику англійського чайного столу в київському прочитанні: брауні, морквяний торт, яблучний пиріг, малиновий захер, профітролі. Кухня повноцінного ресторанного масштабу тут не задумана — це кавовий дім, а не заклад із гарячим меню, і сприймати його варто саме так. Зате поєднання «десерт плюс альтернативна кава» відпрацьоване, і саме воно тут головний гастрономічний сюжет.

Коли приходити

Це не кав’ярня ранкового потоку: вона відчиняється пізніше за мережеві точки й працює до пізнього вечора, а у вихідні стартує ще пізніше. Такий графік добре описує суть закладу — сюди йдуть не «дорогою на роботу», а спеціально.

Найкращий час — друга половина дня й вечір, особливо в холодний сезон: камін і глибокі крісла в листопаді працюють переконливіше за будь-який опис. Найспокійніше — будній день до вечора. Точний графік на конкретну дату дивіться в блоці розкладу на цій сторінці.

Як дістатися

Поділ, за кілька хвилин пішки від станції метро «Контрактова площа». Найзручніший орієнтир — Житній ринок: кав’ярня буквально поруч, у кварталі старої подільської забудови. Впізнати вхід легко за характерними червоними дверима — вони зроблені в стилістиці лондонської телефонної будки й видно їх здалеку.

Добре знати

Три речі, які варто врахувати. Перша: якщо йдете сюди вперше, беріть щось із альтернативи — саме методи заварювання є головною змістовою відмінністю закладу, а сифон варто побачити хоча б раз. Друга: закладайте час. Тутешній темп повільний і за концепцією, і за фактом, тож планувати візит «між двома зустрічами» не варто. Третя: холодний сезон — найкращий час для цієї адреси; камін і крісла взимку дають те, чого не дає жодна світла мінімалістична кав’ярня.

І ще одна деталь для розуміння: заклад тримається на Подолі понад десятиліття, майже не змінюючи концепцію. У кавовому сегменті, де формати змінюються кожні два-три роки, це саме по собі показник — сюди повертаються не за новизною, а за впізнаваністю.

Питання й відповіді

Які тут є методи заварювання?

Крім класичної еспресо-лінійки, тут готують каву в кемексі, пуровері, фретті, аеропресі та сифоні. Сифон — головна рідкість карти.

Чи можна тут попрацювати з ноутбуком?

На годину-другу — так, але це не робоче місце: формат вітальні з кріслами й низькими столиками задуманий під розмову, а темп обслуговування неквапливий. Для повного робочого дня краще обрати кав’ярню з нормальними столами.

Вони обсмажують каву самі?

Ні. Заклад працює зі свіжообсмаженою арабікою від обсмажувачів; власного обсмажувального виробництва тут немає.

Що таке каскара?

Напій із висушеної оболонки кавової ягоди: у чашці він світлий, зі смаком, ближчим до яблучно-шипшинового чаю, ніж до кави. Хороший вибір для гостя, який каву не п’є.

Чи є алкоголь?

Так, у карті є вино й класична айріш-кава, тож вечірній сценарій тут повноцінний.

Тут можна поїсти?

Повноцінної кухні не чекайте — це кавовий дім із сильною десертною вітринею: брауні, морквяний торт, яблучний пиріг, профітролі.

Чому інтер’єр саме такий?

Концепцію будували навколо ідеї англійської кавової традиції в сучасному Києві: частину декору привезли з Лондона, меблі робили на замовлення, а фірмовий стиль із геральдичним логотипом розробило українське брендингове агентство ще у 2013 році.

Графік роботи