Аліпія Київська – чудотвориця, українська православна черниця, що жила у Києві. Прихильники святої стверджують, що протягом усього свого життя монахиня творила чудеса: зцілювала людей, виганяла нечистого з одержимих людей, створювала пророцтва. Також важливо зазначити, що вона була служницею Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), але не була в ній канонізована. Далі на kiyevlyanka.
Історія життя матінки Аліпії
Справжнє ім’я Аліпії Київської (або ж Аліпії Голосіївської) – Агапія Тихонівна Авдєєва. Народилася вона у 1905 році в Пензенській губернії Російської імперії (хоча за деякими даними дата її народження – 1910 рік, а місце – Пензенська область, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (РСФРР)). З’явилася вона у сім’ї простих робочих християн Тихона і Васи Авдєєвих. Цікавий факт: в дитинстві вона не володіла російською мовою.
У 1918 році її батьки померли, внаслідок цього Агапія стала сиротою. Достеменно невідомо, яким чином вона жила після втрати батьків, але існує теорія, що вона, на щастя, потрапила до підрозділу армії Семена Михайловича Будьонного, який на той час разом зі своєю дивізією впроваджував більшовицький режим поблизу Царицина (у ХХІ сторіччі – Волгоград). За розповідями Агапія заплакала так, що сам Будьонний був розчулений її сльозами та підписав наказ, в якому зазначалося, що Агапія може покинути підрозділ.
У 1920 році Агапія Авдєєва відправилася на паломництво по святих місцях. Цього ж року вона була заарештована за свої релігійні діяння. Утримували її в Одеській області та засудили до розстрілу за “релігійними” статтями, але Агапії вдалося втекти з-під варти. Пробула вона у в’язниці до 1930-х років.
Після початку Другої світової війни Агапію було вивезено як ув’язнену на роботи до Німеччини, але і звідти їй вдалося втекти. Після цього їй вдалося дістатися до Києва, робила вона це пішки. Згодом вона жила в селі Капітанівка Бучанського району Київської області.
Аліпія – служниця церкви
Згодом Агапія потрапила до Києво-Печерської Лаври, що була збудована та відкрита німцями у 1942 році. Священик Києво-Печерського монастиря архієпископ Кронід, що був наставником Агапії при постриженні назвав її Аліпією і благословив на подвиг стовпництва (процес за якого святий преподобний обирає для себе особливу місію – більшу частину свого життя день і ніч стояти на стовпі).
З 1951 року по 1954 рік матінка Аліпія прожила просто неба у дуплі старої липи. У 1954 році помер Кронід, у зв’язку з цим його пост наставника Аліпії зайняв схимонах Даміан.
У 1961 році було зачинено Києво-Печерську Лавру. Як наслідок Аліпія була вимушена виїхати звідти та осісти в будинку на вулиці Голосіївська. В той час вона почала відвідувати церкву (на той час храм) Вознесіння Господнього, що знаходиться на Деміївці (поблизу Дідорівських озер). Його вона і відвідувала до кінця життя.
У 1979 році стіни будинку, де жила сестра Аліпія, почали руйнуватися. Зусиллями прихильників Аліпії на руїнах Голосіївського монастиря на вулиці Пустинській було знайдено та облаштовано невелику кімнатку, де черниця жила до кінця свого життя.
Монахиня постійно носила на спині ікону святої мучениці Агафії, ім’я якої вона мала до постригу.
Померла Аліпія Голосіївська 30 жовтня 1988 року в Києві, УРСР. Похована вона на території Лісового кладовища, на ділянці спеціально виділеній для Флорівського монастиря (що розташовувався на Подолі).
Святість, пророцтва та вшанування
Оцінюючи святість матінки Аліпії варто зазначити, що в неї були як прихильники, так і противники.
Прихильники Аліпії стверджують, що за свого життя вона займалася зціленням людей, вигнанням нечистого з тіла та душі та чудотворенням. По собі ж вона лишила пророцтва та передбачення. Звісно ж її противники стверджували, що матінка Аліпія не мала ніяких надприродних здібностей та вміння чудотворення, бо люди, яких вона ніби-то “зцілила” та яким обіцяла життя помирали досить скоро. Головними противниками Аліпії були священник Іоан Київський й протоієрей Михаїл Бойко Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), разом вони навіть випустили статтю “(Псевдо)юродива м. Аліпія – служителька Богу? чаклунка? цілителька?..” в якій зазначають свої сумніви відносно Аліпії.
За життя монахиня носила на шиї велику кількість ключів. Прихильники стверджують, що це своєрідні вериги (різноманітні залізні вироби, які християнські аскети носили на голому тілі, щоб втихомирити плоть). Противники ж вважають, що Аліпія на цих ланцюгах та ключах проводила обряди чорної магії та займалася ворожінням, бо після її смерті в помешканні була знайдена книга із заклинаннями.
У спогадах про матінку Аліпію також можна помітити численні спогади, що на богослужіннях вона поводилася жахливо: постійно щось вигукувала, шуміла та заважала молитися.
Пророцтва Аліпії зачіпають багато тем. Так вона говорила і про війну, і про Апокаліпсис, і про сварки за землю та різноманітні міжусобиці. Також очевидці кажуть, що монахиня передбачила аварію на Чорнобильській АЕС і незадовго до неї говорила про землю, яка буде плакати та велике горе, що наздожене землю.
18 травня 2006 року рештки матінки Аліпії було урочисто перенесено з Лісового цвинтаря до Покровського Голосіївського чоловічого монастиря, де їх помістили у спеціальних саркофаг в усипальниці під головним храмом.
