Для українського народу, вінчання — надважливий обряд, який люди проводили ще за часів Київської Русі. Такий ритуал був доказом справжнього кохання між нареченими. Та з роками процедура дещо змінилася й набула нової форми. Про те, як жителі Старого Києва одружувалися та як змінилися традиції вінчання — далі на kiyevlyanka.

Про традиції весілля серед киян у ХІХ-ХХ сторіччі: вбрання
Старий Київ не відставав від міст Європи: завжди йшов в одну ногу із часом й слідкував за модними тенденціями. В середині ХІХ століття та на початку ХХ сторіччя серед киянок було модно вбиратися у розкішні білі довгі сукні.
Ті, хто міг собі дозволити великі витрати замовляли в найкращих кравчинь столиці весільну сукню з шовку, а рідше їх привозили з-за кордону. Дівчата з сімей, які не мали таких великих статків одягалися на весілля в магазинах на вул. Хрещатик та вул. Фундуклеївська — їх вибір найчастіше припадав на сукні з кашеміру та серпанку. Сімʼї робітничого класу вдягали своїх дочок у спідницю та білу блузку на обряд вінчання, й, найчастіше, батьки нареченого були обурені таким зовнішнім виглядом майбутньої невістки.
Свій образ наречені часто могли доповнити рукавичками, а от обовʼязковими атрибутами була вуаль та фата. Вважалося: чим довша у нареченої фата, тим довше вона проживе у шлюбі щасливою.

Щоб купити модне весільне брання нареченої, деяким сімʼям доводилося навіть відкладати кошти роками. У 1900-1910-х роках вартість наряду для вінчання нареченої складала від 45 до 80 рублів (для розуміння тодішніх цін: оренда розкішної шестикімнатної квартири в престижному районі столиці тоді вартувала 85 рублів).
У чоловіків все було набагато простіше: класичні штани, біла сорочка та приталений фрак. Весільний образ їм виходив від 20 до 60 рублів. Обовʼязково на кишеньку фрака нареченого чіпляли квітку такого ж сорту, що і квіти у волоссі нареченої.
Закарбування щасливого дня у фотознімках та “придане”: кому була доступна розкіш
Після вінчання в церкві новоутворена сімʼя йшла до спеціальної студії знімати весільні фотографії. Деякі могли дозволити зробити фото напамʼять прям у подвірʼї власною камерою. Знімки з дня весілля було заведено зберігати все життя, як і вбрання нареченої, та вартість зйомки стартувала від 20 рублів, а це могла бути непідйомна сума для деяких столичних сімей.

Традиційно, наречену з батьківського дому проводжали із приданим, яке могло складатися з прикрас з коштовних металів, паперів на земельні ділянки та грошей. Але в столиці фіксувались і випадки, коли дівчина могла вийти заміж без всього цього, але тоді у батьків нареченого не було меж обурення.
Прихід Більшовиків: скасування урочистості на весіллі
З приходом більшовиків весілля вже не виглядало як свято. Радянська влада скасувала помпезність із пишними сукнями, заборонила ходити до церкви, тож про обовʼязковий обряд вінчання жителі мали забути. А щоб одружитися, молодята скромно одягалися в сукню й костюм та йшли до РАЦСу, де грав марш Мендельсона та вітала жіночка-реєстратор у червоному вбранні з брошкою.
А що змінилося? Відношення киян до весілля й вінчання у ХХІ сторіччі
Після скасування радянського устрою та утворення незалежної України кияни ще довго жили за стандартами “совєтів” і лиш одиниці проводили обряд вінчання в церкві. Та в ХХІ сторіччі ця традиція знову відродилася серед столичних жителів. Починаючи з 2016 року молодята активно укладають шлюб не тільки в РАЦСі, а й перед Богом.

Щодо вбрання: наречена зазвичай має два плаття (одне пишне на реєстрації, а друге, скромніше та більш закрите, на вінчання), а наречений має один універсальний костюм. Серед киян також відродилася традиція предків одружуватися у вишиванках.
Ціни на вінчання в столичних храмах коливаються від 500 до 1000 гривень. В церкві на Андріївському узвозі за вінчання треба буде заплатити 500 гривень, у Володимирському соборі — 600 гривень, а в Києво-Печерській лаврі — 1000 гривень без урахування вартості свічок, хору та ікон. Саме тому серед столичних пар відродилася тенденція вінчатися у маленьких сільських церквах, де це коштує близько 150-200 гривень.