Ольга Продан, депутатка Бучанської міської ради, мати трьох синів, чоловік якої служить у ЗСУ, захопилася степ-аеробікою, стала фітнес-тренеркою та почала власну підприємницьку діяльність. Далі на kiyevlyanka.
Усе змінила війна
До війни Ольга була вже ФОПом і мала творчу майстерню. У ній професійні художники-викладачі навчали дітей і дорослих малювати. Готували школярів до вступу у мистецькі виші. Та повномасштабна війна змінила все. Ольга з родиною виїхала на Закарпаття до Виноградова.
В евакуації жили в невеличкому помешканні в приватному секторі у родичів. Чоловік Ольги мобілізувався в ЗСУ. До війни він був заступником ІТ-директора страхової компанії. Старший син також пішов в тата, навчається в одному з вишів за фахом кібербезпека.
Щоб відійти від стресу та ментально вистояти, родина Продан вирішила зосередились на собі. Діти продовжили навчання онлайн у своїх школі та виші. Ольга купила теплицю – почала вирощувати овочі, завели навіть курей. Така в неї життєва позиція – не сидіти склавши руки. Хвалиться, що ціле літо консервувала вирощені овочі та цілий рік вони мали домашні яйця.
Студент, два школярі, чоловік в армії. Потрібно було задуматись, чим займатися Ользі. Де заробляти гроші. До війни добре заробляв чоловік, а тепер все змінилося.
Більше ніж захоплення
На Закарпатті Ольга потрапила на заняття зі степ-аеробіки і їй дуже сподобалося. Вона більш ніж просто захопилася цим видом фітнесу. Раніше займалася бігом, навіть брала участь у марафоні на 5 км, готувалася здолати 10 км. Але після бігу в неї боліли суглоби. Шукала чим замінити біг. І тут трапилася степ-аеробіка. Від неї залишається такий самий ефект, як від бігу, а от фізіологічний наслідок не такий важкий – ноги і суглоби вже не боліли. А самі заняття стали насолодою.
У степі ти не ставиш якоїсь конкретної мети досягти певного рекорду чи результату. Ти просто насолоджуєшся самим процесом, каже вона, а з часом і результат бачиш. Покращується самопочуття і ти переповнений енергії та позитивних емоцій. Тому Ольга й закохалася в степ. У наш час це дуже актуально – більшість людей замало рухаються, що є причиною цілої низки проблем із самопочуттям та здоров’ям. Як фізичним, так і ментальним.
Захоплення як ще одна освіта
У Бучі не було куди ходити на такі заняття. Вони були або нерегулярні, або в групах бракувало місць. Сусідній Ірпінь і Київ – задалеко. Тож Ольга вирішила створити сама своє середовище любителів степу.
Перед поверненням до Бучі навесні цього року вона пішла на курси для тренерів. Їх навчають у Фітнес-академії. Ольгу підтримала її тренерка. Мовляв, у тебе все вийде. І нагадала їй, як вона починала свої перші заняття, не встигала все виконувати разом з групою. Як тренерка думала, що Ольга не витримає й покине займатися. Але вона попри труднощі не покинула, наздогнала групу і стала однією з кращих.
У Фітнес-академії Ользі особливо цікавить аспект – навіщо потрібна степ-аеробіка, як мотивувати людей нею займатися. Після проходження першого модулю навчання вона мала цілий місяць практики-онлайн. Треба було записувати відео зі своїх занять і відсилати тренерові. Тренер виявляв помилки. Тоді треба було працювати над ними. Бо якщо людині у майбутньому буде некомфортно займатися з тренером, вона більше не прийде на степ. У кращому разі піде до іншого тренера. В гіршому – взагалі припинить заняття.
Захоплення як бізнес
Далі перед Ольгою постало питання, що для практичних занять з групою їй будуть потрібні щонайменше з десяток степ-платформ – спеціальних підставок для занять степ-аеробікою. Навіть вживані платформи коштували щонайменше від 1 тис. грн. Забрати з сімейного бюджету одразу 10-12 тис. грн. – проблема.
І тут Ольга побачила оголошення на сайті Бучанської міськради, що німецький благодійний фонд видає понад три сотні малих грантів для малого бізнесу з Київської області. Сума одного гранту була 2700 євро (100 тисяч грн). За ці гроші підприємці могли придбати обладнання для розширення свого бізнесу. У пріоритеті були сім’ї з маленькими дітьми, дружини військових.
Вийшло так, що Ольга підпадала від вимоги. Прикинула що цих грошей вистачить, щоб почати свою справу – відкрити свою студію степу. Приміщення погодинно орендувати, а все необхідне обладнання купити. Щоб виграти грант на свою справу, вона мала скласти бізнес-план і переконати фонд, що ця справа в майбутньому даватиме їй дохід. І вона написала. І хоча більшість грантів було на розширення вже діючих бізнесів, Ольга подала фактично свій стартап.
Якраз тоді у неї з’явилося багато сумнівів, чи зможе вона на належному рівні проводити свої заняття. Тож знайшла місце в місцевому спорткомплексі – невеличке приміщення для індивідуального тренування. Ціле літо вона тренувалася – вирішила всі навички – мову й рухи відточити і довести до автоматизму. А водночас чекала результату від своєї грантової заявки.
У липні прийшло повідомлення, що вона пройшла перший етап відбору й потрапила в другий. А далі отримала грант. У вересні почала свою діяльність як фітнес-тренер зі степ-аеробіки.
«Зараз нелегко. Маю вже невелику групу для занять. Треба нарощувати кількість клієнтів. Планую підключити рекламу у соцмережах, відкрита для співпраці з медіа. Кілька років тому сама пройшла курси SMM, знаюсь на створенні контенту та таргетуванні реклами. Треба ще стратегія. Над нею й працюю», – каже Ольга.
Звісно, є конкуренція. Але відповідь у Ольги на неї асиметрична – її група поза великими спортивними комплексами і фітнес-клубами. У ній більш приязна атмосфера. Головне – правильна комунікація, переконана вона, і гарне самопочуття клієнтів.
«Щоб вони не рвалися за якимись неймовірними швидкими рекордами, а отримували насолоду від процесу, від самих занять. Тоді й результат буде у них, а в мене все нові й нові клієнти», – переконана вона.