Ця легендарна жінка вигадала цілий всесвіт власних фантастичних істот. Її картини безсоромно крали, брали на виставки й не повертали або купували за безцінь. Попри скруту вона не покинула улюблену справу, адже малювала не заради грошей, художниця творила, бо не могла інакше. Хто ж ця жінка та як її картини почали оцінювати захмарними сумами, дізнаймося далі на kiyevlyanka.
Коротко про художницю
Марія Примаченко народилася 30 грудня 1908 року у невеличкому селищі Болотня, що на Київщині. Її мама була вишивальницею, а батько виготовляв дворові огорожі, які нагадували язичницьких ідолів. Саме від них Марія й успадкувала незвичне бачення світу.
В дитинстві художниця перехворіла на поліомієліт, інфекційну хворобу, яка могла б забрати її життя. Тяжкий недуг зробив дівчинку спостережливішою, у неї загострився зір та слух, вона стала помічати ті речі, які не бачили її однолітки. Однак через хворобу Марія була вимушена все життя ходити на милицях та передчасно закінчити школу, адже недуг суттєво обмежив її можливості. Примаченко закінчила лише 4 класи, тому вона не змогла повноцінно опанувати правила пунктуації. Це помітно з підписів-примовок, які художниця лишала до картин, там фактично немає розділових знаків.
Вона не могла працювати в полі, тому часто залишалася вдома на самоті. Примаченко мусила бодай кудись подіти свою життєву енергію, тому й почала малювати. Спочатку художниця розмалювала власний будинок синюватою глиною, потім будинок сусідів і тільки з часом взялася за малювання картин.
Примаченко жила бідно, тому малювала саморобним пензлем, виготовленим з котячої шерсті, використовувала звичайну гуаш та дешевий ватман. Свої малюнки художниця створювала лівою рукою, хоча однаково добре володіла обома. Говорять, що Примаченко дуже подобався зелений колір як відтінок природи та гармонії. Також Марія дуже любила малювати магічні рослини, дивакуватих левів, птахів та ведмедів. Примаченко була простою жінкою яка часто дарувала свої творіння друзям та гостям.
Навчання в експериментальній школі
У 1936 році вишивальниця Тетяна Флора відкрила для себе талант юної художниці з Болотні. Того ж року Примаченко й отримала запрошення на навчання до експериментальної майстерні у Києві.
Марію навчали відомі художники, але вона була з тих, кого не можна ні навчити, ні перевчити. Примаченко мала власні погляди на мистецтво і завжди їх дотримувалася. Ми можемо назвати це наївним мистецтвом примітивізму, але у творах Марії Примаченко не все так просто, як здається на перший погляд, адже її картини мають потужну енергетику. Марія відчувала композицію підсвідомо та володіла дивовижним даром кольоропередавання, попри те, що ніколи не змішувала кольорів. Вона малювала тварин, яких насправді ніколи не бачила, адже не відвідувала зоопарків та й мало що бачила в межах села. Ці звірі й виокремлюють Марію з-поміж інших народних художників.
Через свої картини художниця демонструвала добро і світло, яких на той час не вистачало українцям. Марія Примаченко жила у часи колосального винищення українського народу через голод і репресії, а Степан Бандера був її ровесником. Отож малювати такі позитивні картини було неабияк не просто, адже приводу для радощів було не багато.
Примаченко не завжди малювала добро, у деяких її барвистих роботах зашифровані політичні перипетії того часу, які постають перед нами як символи природи. Художниця й сама зливалася з навколишнім світом, коли тяжіла оживити кожен образ. Вона не любила малювати на звичайному білому фоні, адже природа не терпить порожнечі. Марія була людиною з надзвичайно глибоким внутрішнім світом, який ми, ймовірно, ніколи не зможемо до кінця осягнути чи розтлумачити.
Перше та останнє кохання
В стінах експериментальної майстерні Марія знайшла не тільки можливість реалізувати свій творчий потенціал, а й кохання всього свого життя – Василя. Цікаво, що він був її земляком та мешкав у сусідньому селищі Іванкові. Василь став першим і останнім коханням у житті художниці.
Марія та Василь хотіли побратися, але почалася Друга світова війна і Василя забрали на фронт. Жодних шансів на виживання у чоловіка не було, він загинув на початку війни. Марія дуже важко пережила цю втрату, але встигла народити від коханого сина Федора, який і став єдиною розрадою в житті художниці. Попри скруту Марія змогла виховати сина і розвинути у ньому любов до прекрасного. Федір, як і його мама, обрав для себе шлях художника. Марія ж надалі вкладала свою любов у творчість. За життя вона змогла написати понад 2000 картин та дістати світове визнання, адже якщо робиш справу в яку віриш, ніщо не стане на заваді.
Цікаві факти про Марію Примаченко
- Популярність настигла художницю, коли вона презентувала серію малюнків “Звірі з Болотні”. Невдовзі чудернацьких звірів показали й на закордонних виставках у Парижі, Монреалі та Празі. Ходять чутки, що картини Марії Примаченко зачаровували навіть самого Пікассо, ба більше він вважав її доволі геніальною українкою.
- Не приховував свого захоплення й відомий режисер Сергій Параджанов. Він часто надсилав Марії в подарунок фарбу та папір, а також приїздив у гості. Колись режисер надіслав художниці цілий ящик апельсинів, щоби вона підтримувала своє здоровʼя вітамінами, однак Примаченко не стала їх їсти. Фрукти, які вона вперше побачила, здалися їй маленькими сонечками. Художниця розклала їх на деревʼяній підлозі свого будинку та залишила до морозів, щоби взимку грітися променями маленьких сонць.
- За життя Марія Примаченко написала понад 2000 картин, 650 з яких розміщені у Національному музеї декоративного мистецтва України. У Іванкові в історико-краєзнавчому музеї зберігалися 33 роботи художниці, але на початку повномасштабного вторгнення в Україну, окупанти поцілили в музей і знищили частину її малюнків. Про важливість творчої спадщини Марії Примаченко свідчить й те, що іванківці мужньо кинулися рятувати картини від вогню й не дали їм стліти під руїнами.
- Однією з врятованих картин з історико-краєзнавчого музею в Іванкові була робота “Квітки виросли коло четвертого енергоблока”, яку Марія Примаченко написала у 1990 році. Саме ця картина змогла зібрати 500 тисяч доларів на благодійному аукціоні від фонду Сергія Притули. На отримані кошти організатори змогли придбати 125 мікроавтобусів для збройних сил України.
- Ще одним цікавим фактом з творчості мисткині є те, що вона не просто малювала, вона доповнювала свою роботу підписом-промовкою. Їй було мало кольору і форми, художниця прагнула підкріпити малюнок якоюсь цитатою з пісні, народною мудрістю чи власним висловом, фразою яка б характеризувала намальоване на полотні. Часом Марія надихалася піснями, поезіями та народною мудрістю й малювала під їх впливом чудернацьких звірів та магічні рослини.
- Марія Примаченко зображувала на полотнах звірів, яких насправді ніколи не бачила. Ймовірно тому вони виграють новими барвами й виокремлюють її з-поміж інших українських художників. Іноді художниця бачила цих тварин уві сні, а зранку починала їх малювати.
Можна згадати ще багато цікавих фактів про Марію Примаченко, адже вона була надзвичайно творчою особистістю, і ми маємо зберегти памʼять про неї та передати нашим нащадкам. Вона є надзвичайно потужною художницею яка в іноземців асоціюється з українським мистецтвом та народною творчістю. Її картини наповнені добром, вони квітнуть яскравими барвами та залишаються в памʼяті надовго.