Зазвичай святі люди мають складні історії життя, сповнені випробуваннями та викликами долі. Відмінними рисами всіх святих є непохитна віра в Бога та збереження добра у серці, незважаючи на найскладніші обставини. Однією з відомих жінок, які присвятили життя служінню, є монахиня Димитра Київська. Далі на kiyevlyanka.
Життєпис
Димитра Київська народилася у 1810 році в болгарському місті Сілістра. Батьки назвали дівчинку Матроною та виховували її, керуючись принципами православної віри.
У 1820-х роках родина переїхала до Бессарабії, намагаючись уникнути турецьких утисків.
Відомо, що Матрона Олександрівна була дружиною Івана Єгорова, який був шанованою людиною у російській армії. Чоловік героїчно загинув під час Кримської війни.
З 1855 року по 1856 рік жінка брала активну участь в обороні Севастополя. Навіть отримавши бойове поранення, Матрона не залишила своєї справи і продовжила надавати медичну допомогу солдатам на полі бою. Пізніше героїня отримала винагороду за активну участь у захисті Севастополя.
У 1877 році Матрона стала учасницею російсько-турецької війни, під час якої створила медичний пункт у власному будинку та піклувалася про поранених, надаючи їм усю необхідну допомогу. За такий благородний вчинок жінка також отримала нагороду.
Переїзд до Києва
У 1856 році Матрона Олександрівна переїхала до Києва та оселилася у Печерському районі міста на вулиці Рибальській. Життя жінки було сповнене молитвами, читанням духовної літератури та відвідуванням храмів.
Саме у Києві відбулася доленосна зустріч, яка вплинула на подальше життя Матрони. Жінка познайомилася з відомим ієрархом православної церкви митрополитом Ісидором. Чоловік став для Матрони духовним наставником, який запропонував їй зайнятися організацією створення спільноти для безпритульних жінок.
У 1860 році за допомогою Ісидора Матрона Олександрівна придбала двоповерховий будинок для майбутнього притулку. Цього помешкання було замало і жінка розпочала перемовини з власниками прилеглих територій. Протягом 16 років Матрона скуповувала помешкання. У 1876 році жінка стала власницею цілого кварталу в Печерському районі Києва. Матрона Олександрівна розподілила територію таким чином, щоб майбутні мешканки могли комфортно жити і працювати у жіночій спільноті. Для того, щоб накопичити необхідні кошти для розвитку майбутнього притулку, Матрона почала здавати в оренду кілька будинків з власної території.
Згодом жінка прийняла постриг з ім’ям Димитра.
Відомо, що в останні роки життя монахиня написала заповіт, у якому повідомила про свій намір створити жіночу спільноту.
У 1877 році Димитра подала прохання на ім’я митрополита Філофея Успенського, у якому зазначалося, що монахиня хоче відкрити спільноту для малозабезпечених жінок та вдів. У притулку могли розміститися 33 особи. Димитра зазначила, що не має родичів, тому на її власність ніхто не претендуватиме.
У 1878 році імператор Олександр ІІ підписав указ про відкриття Введенської жіночої спільноти.
У тому ж році Димитра Київська поїхала до Санкт-Петербурга з метою замовити там ікони для майбутньої організації. Повернутися до Києва жінці так і не вдалося, вона померла внаслідок апоплектичного нападу у віці 67 років.
Свято-Введенський монастир
Після смерті Димитри Київської за її проєктом біля Введенського храму було збудовано церкву, під стінами якої відбулося перепоховання монахині.
У 1901 році Введенську спільноту було перетворено в жіночий монастир, на території якого відкрили церковну школу для дівчат.
У період з 1930 року по 1960 рік монастир кілька разів закривали, а згодом влаштували у його стінах районну лікарню та складське приміщення.
У 1996 році Введенський храм перетворили у чоловічий монастир.
У 2008 році Димитру Київську було зараховано до вельмишановних святих жінок Русі.
Свято-Введенський монастир відомий тим, що у його стінах відбулося дивовижне самовідтворення образу ікони «Призри на смирення» на склі. Дослідникам не вдалося знайти наукового пояснення цьому феномену. Існують твердження, що хворі люди отримували зцілення, звернувшись до цієї ікони з молитвою.
