У слов’янській культурі волосся завжди мало особливе значення. Зважаючи на прадавні українські обряди та звичаї, можна дійти висновку, що наші пращури вірили в надзвичайну силу жіночої коси. У деяких родинах Київщини й досі дотримуються незвичайних, на перший погляд, традицій. Далі на kiyevlyanka.
Жіноча сила у волоссі
Наші пращури вважали довге волосся ознакою чогось магічного, чи навіть потойбічного. Не дарма майже всіх міфічних створінь зображували з довгим розпущеним волоссям.
Серед дівчат, які походили з благополучних київських родин існувало таке поняття як «голівка гладка». Таку назву дали охайній зачісці, яка передбачала одну чи дві туго заплетені коси. Перебувати з розпущеним волоссям серед людей дозволялося лише під час народних тематичних свят, наприклад, на Івана Купала або під час різдвяних дівочих ворожінь. У інших випадках незібране волосся вважалося ознакою відьом.
До заміжжя дівчата прикрашали зачіски стрічками, вінками або пір’ям. Розчісуватися можна було лише самостійно або, довіряючи цю справу близькій людині – мамі чи сестрі. Така обережність була зумовлена широко розповсюдженими на Київщині магічними обрядами, для виконання яких ворожки могли поцупити волосся людини, якій бажали заподіяти лиха.
Чоловіки, обираючи майбутню дружину, звертали особливу увагу на стан волосся дівчини, адже їх блиск та густина вказували на витривалість та міцне здоров’я людини.
Старовинні українські традиції
На Київщині та в більшості областей України існувала традиція покриття голови після одруження. Жінка, яка вже створила власну родину, повинна була носити хустку або очіпок. Цьому передував іще один звичай, який виконувався напередодні весілля. Мама нареченої розплітала їй коси під спів подружок та мила волосся в спеціальному зіллі. Вважалося, що у такий спосіб сила, яка є у волоссі дівчини переходить до роду її чоловіка, адже вона тепер під його опікою.
У деяких селах Київської області для дівчат, які поводили себе неналежним чином існувало особливе покарання – за погані вчинки винній особі привселюдно відрізали косу.
Згідно з місцевими традиціями кожна дитина, якій виповнився рік повинна була пройти ритуал під назвою «пострижини». Вважалося, що зрізаючи перше волосся, дитина втрачає зв’язок з потойбіччям та остаточно входить до світу людей.
З роками київські звичаї видозмінювалися, кожне наступне покоління вносило власні корективи. Одні обряди зовсім забулися, а інші так міцно закріпилися в підсвідомості українців, що й досі використовуються у повсякденному житті киян.
Обряди з волоссям, які пройшли крізь часи
Кожна людина самостійно вирішує, в що вірити та яких традицій дотримуватися. Однак серед населення Київщини збереглися деякі старовинні звичаї, пов’язані з волоссям. Розглянемо деякі з них:
- У більшості пологових будинків Києва під час народження дитини жінці розпускають волосся. З давніх часів вважається, що у такий спосіб фізіологічний процес проходить значно легше;
- Волосся, яке залишається на гребінці після розчісування не рекомендується викидати у смітник, натомість його змивають у каналізацію. З прадавніх часів вважається, що волосся може потрапити до птахів, які використають його для майстрування гнізда. За словами літніх людей така ситуація може спричинити тривалий головний біль;
- Також широко розповсюджений на Київщині ритуал – це зрізання пасма волосся в дитини, якій виповнився рік. Зазвичай таку справу довіряють хрещеним батькам. Зрізане волосся вважається потужним оберегом для дитини, який необхідно зберігати протягом усього життя;
- У сучасному світі заміжні жінки можуть вільно розпоряджатися власним волоссям. Однак у київських церквах християнський ритуал покриття голови й досі шанується. Одягання хустки символізує покірність жінки перед Богом.
