Напевно ця жінка, одна з найвідоміших киянок в історії. Жінка яка зайняла почесне місце в політичному колі. Прем’єр-міністр Ізраїлю, міністр внутрішніх справ та ще багато великих та гучних регалій. Вона залишила величезний слід в історії та розвитку Ізраїлю. Нею захоплювались, її поважали в усьому світі. Далі на kiyevlyanka.
Родина Голди
Батьки Голди були звичайними роботягами. Столяр Моше Мабовіч та його дружина Блюма Найдіч переїхали до Києва з міста Пінськ у 1890-х роках. Батькові довелось навіть скласти іспит по професії, щоб мати змогу залишитись в Києві. Він виготовив дуже красиву шахову дошку. Родина оселилась на вулиці Басейній, в невеликому двоповерховому будиночку. На жаль будинок не зберігся до сьогодні, але двір залишився. На той час критого ринку не було, тому торговці стояли просто неба зі своїм товаром, через це було постійно шумно. У 1898 році в спеціальній книзі для записів новонароджених євреїв 3 травня з’явився новий запис. Це був запис про чудову дівчинку Голду. Батько Голди в той період отримав велике замовлення на виготовлення меблів для бібліотек гімназій, тому отримавши аванс доклав до нього трішки відкладених грошей та відкрив майстерню.
Що цікаво, що батьки Голди не були схожі між собою. Батько високий, статний чоловік з тонкими рисами обличчя, мати золотоволоса енергійна та дуже розумна. Але дещо спільне вони все ж таки мали, віру в краще та оптимізм. Навіть не дивлячись на сильні фінансові труднощі, намагались жити весело та радісно. Щоп’ятниці влаштовували вечірку з друзями. Голда згадувала, що приїздили родичі, сідали всією родиною за стіл та чаювали. А також співали. Співи це було улюблене заняття родини. Вони могли співати годинами до пізньої ночі.
Важке життя
Батькова надія на можливість видряпатися зі злиднів на жаль не справдилась. Замовлення на виготовлення меблів були все менше, а згодом взагалі зникли, тому майстерню довелося закрити. Грошей не було, натомість родина мала досить великі борги. Голда згадувала незадовго до смерті, що вдома не було нормальної кількості їжі, а також теплих речей. Вони постійно мерзли та голодували. Згодом, родина харчувалася виключно хлібом та оселедцем, адже це були найбільш доступні продукти. Старша сестра Голди досить часто втрачала свідомість від голоду по дорозі до гімназії. В 1903 році родина вирішила повернутись в Пінськ, але й там батькові Голди так і не вдалось знайти роботу. Тому він вирішив спробувати знайти роботу в США. Через 3 роки підзаробивши грошей, нарешті зміг перевезти родину.
Американська мрія
Голда разом з родиною прожила в США 15 років. Вона навчалась спочатку в школі, а згодом вступила до педагогічного коледжу. Оскільки з 8 років дуже хотіла бути вчителькою. Грошей не вистачало тому Голда вирішила влаштуватись на роботу, вона почала працювати вчителькою англійської мови для новоприбулих емігрантів за 10 центів на годину. Після завершення коледжу Голда вийшла заміж за Моррісона Меєрсона. Весілля було вирішено святкувати вдома в колі родини. Перед Різдвом 1917 року в будинку Голди зібрались найближчі родичі. В неї не було білої сукні та подружок нареченої. На церемонії вона була одягнена в звичайнісінький сірий костюм, а святкова вечеря була з вареної картоплі та оселедця, а на десерт подали до столу бісквіт. Згодом дівчина вступила до єврейської робочої партії. Декілька років вона збирала гроші на переїзд до Палестини. Її чоловік не дуже хотів покидати Америку, але заради дружини погодився. Тому в 1921 році разом з чоловіком, старшою сестрою та двома дітьми сіли на паром та відправились у нове життя.
В Єрусалимі родині довелось жити в маленькому будиночку який складався з двох кімнат. Ту не було опалення взагалі. Щоб якось оплачувати житло Голда прала чужу білизну за гроші.
Політичний шлях
На момент заснування Ізраїлю діти Голди були досить дорослими, сину було 26 років, а дочці 22. З чоловіком вона розійшлась, оскільки увесь час присвячувала громадським роботам, але розлучення вони так і не оформили. Коли чоловік Голди помер, вона зізнавалась в одному з інтерв’ю що дуже винувата перед ним, але так і не встигла вибачитись. 14 травня 1948 року, Голда приймала участь в церемонії проголошення єврейської держави. В цей день декларацію незалежності підписали 24 людини, серед яких була і Голда, до речі єдина жінка.
В ті часи побудувати кар’єру можна було дуже швидко. Тому спочатку Голда стала послом в Радянському Союзі, згодом міністром праці. В цей період почався розвиток карткової системи, а також контролю продуктів. В місяць на людину приходилось 75 грамів м’яса, 8 грамів вермішелі на день, 20 грамів крупи, тощо. Та що там казати коли навіть політики незалежної єврейської країни годинами простоювали в чергах за картоплинами, декількома яйцями та замороженою рибою. Розвиток держави став для неї метою номер один. На той час про неї почали казати, що Голда єдиний чоловік в парламенті. За короткий час на позиції міністра праці вона реалізувала дві дуже великі та важливі ініціативи. Вона побудувала понад 30 тисяч будинків, а також проклала дороги. Не дивлячись на це, вона продовжувала жити в невеличкій кімнатці на даху і вважала це досить прийнятним для себе. В 1956 році Голда отримує нову посаду – міністр іноземних справ.
Інтереси країни вона відстоювала безкомпромісно, оскільки для неї завжди було важливо щоб усі рішення йшли виключно на користь державі. Саме тоді на прохання Бен-Гуріона, вона мала змінити фамілію чоловіка Меєрсон на івритську Меїр. Наприкінці 50-х років Меїр починає співпрацю з Африкою, в долі якої вона бачила спільне зі своїм народом та країною. Саме в цей період велика кількість студентів приїздить на навчання до Ізраїля, в той час, як висококваліфіковані спеціалісти в інженерії, медицині та інших важливих напрямках починають їхати в Африку та допомагати становленню держави. Важливим періодом в її кар’єрі став 1969 рік, саме в цей період Голда стає прем’єр – міністром Ізраїлю. Вона була першою жінкою на такій посаді в Ізраїлі, та третьою в усьому світі. За цей період вона зменшила податки для бідних верств населення та почала програму будівництва соціального житла. До речі Голда стала першою головою Ізраїлю, яку до себе запросив Папа Павло Шостий. Він подарував їй срібного голуба з написом «Прем’єр – міністру Ізраїля від Папи».
Мораль в політиці
Початок війни Судного дня в 1973 році Голда сприйняла як особисту трагедію. Те що ізраїльська розвідка не розпізнала підготовку до нападу сирійсько-єгипетських військ Голда вважала своєю провиною. В той страшний період загинуло понад 2,5 тисячі людей. Хоча ту війну, яку фінансувала Москва Ізраїль виграв, Голда вирішила, що вона більше не має права керувати країною.
Тому вона залишила пост прем’єр-міністра країни. Парламент зі свого боку вмовляв її лишитися і керувати далі, що досить рідко зустрічається в світовій практиці. Але Голда заявила. Що її рішення остаточне і вона не планує його змінювати. Незадовго до смерті вона розповіла, що цілеспрямовано не обирала таку професію, просто так склалось. Померла Голда через кілька місяців після свого 80-ліття, 8 грудня 1978 року. А в 1998 році було відкрито меморіальну дошку на вулиці Басейній. На церемонію відкриття із Ізраїлю прилетіла її донька.
