Мода не стоїть на місці, вона пристосовується до викликів реальності та змінюється відповідно до вимог часу, реагує на зовнішні обставини та відповідає на суспільні течії. Далі на kiyevlyanka.
На зламі ХІХ і XX століть Україна все ще перебувала під владою двох імперій, які стрімко наближалися до розпаду. Мешканці міст на заході України у своєму стилі тяжіли до Австро-Угорської імперії, а центральних та східних областей – до Російської. Однак усе ж мали спільні риси: європейський модерн та східна любов до яскравих кольорів, вишуканий смак та елегантність. Сьогодні ми розберемо столичний гардероб XX століття.
Де купували модний одяг?
На початку XX століття у Києві вже існували модні магазини та ательє на різний бюджет і смак. Киянки та кияни мали можливість відвідати торговельний будинок австрійського купця Макса Мандля, що розташовувався у Старому Пасажі на Хрещатику. Крамниця пропонувала широкий асортимент жіночого, чоловічого і дитячого одягу, уніформ та суконь у стилі модерн.
Також у ті часи модними стали ательє. Вмілі кравчині цінувались на вагу золота. Вулиця Сагайдачного славилася швейними майстринями й модистками, що мали закордонний досвід чи навчання. Моделі одягу тоді були доволі складними, тому іноді плаття могли шити аж цілий місяць.
Матеріали заможні кияни часто купували за кордоном. Оскільки вони були доволі дорогі, то іноді кравчині навіть не відразу ризикували кроїти тканини – спершу погоджували фасон із замовником і тільки після цього розпочинали роботу.
Багаті містяни могли собі дозволити придбати одяг у Європі та Персії. Париж був центром жіночої моди, а Лондон – чоловічої. У Франції купували сукні, костюми, капелюшки, мереживну білизну. А в Британії – тканини, капелюшки та шалі.
Популярним був і товар із Німеччини. Звідси в основному привозили срібні та бісерні сумки. З Туреччини – шкіряні та хутряні вироби: шуби, шапки, муфти.
Якщо порівнювати із західними модницями, то киянки вбиралися яскравіше за німкень, австрійок та голландок, хоч і вони мали широкий вибір одягу та тканин. А от самих киянок у вишуканості образів перевершували одеситки.
Скільки коштував модний образ?
По-справжньому стильно вбиратись могли собі дозволити дійсно заможні родини. Для розуміння, ось ціни у каталозі мод “Меріліз” у 1913 році:
- жіночий капелюшок – 12-15 рублів;
- сукня на вихід – 85 рублів;
- блуза – 7-15 рублів;
- дамські парасольки – від 11 до 14 рублів;
- коміри та жабо – 1,75 до 2.65 рублів;
- шкіряні туфлі – від 2,9 до 4,4 рублів;
- чобітки – від 20 до 25 рублів;
- корсети – від 6,8 до 15,5 рублів.
Наприклад, вартість плаття – 85 рублів, за цю суму можна було орендувати на місяць шестикімнатну мебльовану квартиру у престижному районі Києва.
А от щоб купити модний жіночий капелюшок, звичайному працівнику зі середньою зарплатнею довелось би працювати пів місяця.
Вечірній образ міщанок у XX столітті
Для вечірнього образу модниці обирали спідниці, декольте та невеликі рукава-ліхтарики. Вбрання шили з креп-сатину, файдешину, щільного шовку, оксамиту чи паноксамиту. Оздоблювали мереживом, аплікаціями з квітів і бісером. Особливо модними були горжетки з чорно-бурої лисиці. З прикрас – намиста. Популярним було взуття на підборах.
З приходом більшовицької влади модний одяг став вважатися буржуазним пережитком, якого потрібно було позбутися. Вже у 1930 році стиль змінився на простоту та практичність крою. Жінки зняли корсети, чоловіки вдягли більш бізнесові костюми. Емансипація жінок у 1940 році додає в їхній одяг більше чоловічих рис. У моду входять підплічники.
Через війну виник дефіцит нового одягу, тому жінки були змушені перешивати та латали речі власноруч, щоб залишатися привабливими. У післявоєнні роки у столиці одяг став одноманітним та “сірим”. Це спровокувало появу “стиляг”, які одягалися яскраво та незвично.
Мода у 1950-роках
У 1950 -1960 роках мода пройшла драматичні зміни, приваблюючи киянок своїми новими стилями та виразною індивідуальністю. Одяг того періоду вражав своїм кольором та сміливими експериментами: від елегантних та стильних нарядів з романтичним акцентом до сміливих та ексцентричних образів, які відображали дух нового часу. У ті роки мода сприяла вираженню індивідуальності та свободи вибору.
Киянки впевнено трансформували свій гардероб, вдаючись до широких спідниць, геометричних принтів, яскравих суконь та витончених аксесуарів. Модні тенденції того часу відображали енергію та оновлення, що охоплювали суспільство та культуру.
Стиль “хіпі”
У 1970 році серед киянок популярним був стиль “хіпі”, з яким ми також знайомі.
Свого часу стиль хіпі породив безліч суперечок: одні завзято підтримували послідовників даної культури, інші ж активно виступали проти. Проте дебати оточуючих мало хвилювали людей, що належать до хіпі: вони жили своїм життям.
Киянки носили сукні зі спадаючими плечима, розкльошені рукави та вільний крій, що створювало легкий та невимушений образ. Принти були незвичайними та експресивними, включаючи квіткові мотиви, геометричні візерунки та психоделічні елементи. Яскраві кольори, такі як оранжевий, рожевий, та багато інших, були популярними у цьому періоді.
Аксесуари також відігравали важливу роль у стилі киянок у 1970 році. Вони використовували широкі пояси, косметику з яскравими кольорами, великі сонцезахисні окуляри, бандани та шарфи у волоссі, щоб додати багатошаровість також були присутні різні плетені браслети. Ці аксесуари відображали індивідуальність та культурну різноманітність, які були характеристикою періоду.
Мода у 1970 році втілювала дух свободи, самовираження та прагнення до миру. Жінки використовували моду як засіб вираження своєї особистості та ставили акцент на культурну різноманітність та індивідуальність.
Стиль одягу у 1980-роках
У 1980-роках у Києві з’явилася поп-культура та набули великої популярності дискотеки, що значно вплинуло на моду. Стиль одягу став більш ексцентричним. Киянки почали вибирати образи з широкими плечима, використовуючи яскраві кольори, блискучі матеріали та геометричні фасони.
В цей період моди виголошувалася тенденція до надмірності. Киянки носили одяг з великими акцентами, такими як великі рукави, об’ємні комірці та декоративні елементи.
Модний стиль 1980 року містив використання блискучих матеріалів, таких як ламе, паєтки та металік. В той час вважали, що блискучі акценти додають вишуканості та розкоші.
Залишалися на піку популярності геометричні принти, а також великі та яскраві аксесуари, наприклад, великі сережки, широкі пояси, великі сонцезахисні окуляри та декоративні шарфи. Нарешті, взуття з високими підборами набуло популярності у 1980 році.
Мода киянок у 1990-роках
У 1990-роках мода киянок сильно піддавалася впливу культурних течій з інших країн.
Особливо помітний був вплив західної моди, зокрема Сполучених Штатів і Європи. Наприклад, до Києва зі США прийшов гранж. Жінки використовувати такі деталі з гранжу, як розтріскані джинси, шкіряні куртки, сорочки у клітинку та багатошарові образи.
На піку популярності були помічені яскраві кольори, аудіовізуальні принти та спідниці “сонце”.
У 1990 році готика також вплинула на стиль киянок, хоча це був складний та еклектичний період, і готичний стиль не був єдиним панівним напрямком. Однак, деякі елементи готичного стилю можна було помітити в моді киянок того часу. Киянки, до прикладу, використовували темні кольори, особливо чорний, носили шкіряні куртки, спідниці, аксесуари.
В 1990 році стиль киянок був справді еклектичним, оскільки він відображав вплив різних культурних течій того часу. Цей період був визначений розмаїттям стилів та модних напрямків, які мішалися та поєднувалися, створюючи унікальний індивідуальний стиль.
Зимові вбрання XX століття
Слід зауважити, що Київ все-таки місто майже південне, тому занадто снігові або незвичайно морозні зими бували не так вже й часто. Але до зими готувалися серйозно і зимовий одяг купували заздалегідь. За спогадами мемуариста Олександра Паталєєва (повністю опублікованими в газеті “Последние новости” в 1913—1916 роках) у другій половині ХІХ століття в зимовий час “дами одягалися в великі салопи з дуже коротенькими рукавами, що надівалися тільки до ліктів”. Це компенсувалося теплою муфтою. Мода на таку довжину рукава і муфту в дещо зміненому вигляді зберігалася і в 1910-ті роки.
А ось чоловіча мода за 30−40 років зазнала більш серйозних змін. Якщо за часів Паталєєва “чоловіки одягалися взимку в довгі до землі хутряні шуби з бобровими камчатськими комірами з пелериною, маючи на голові боброві шапки з оксамитовими денами або картузи з котикового хутра з таким самим козирком”, то до початку XX століття довгополі шуби пішли в минуле, а їх місце зайняли набагато демократичніші пальто, часто з каракулевим коміром.
Гірше в морози доводилося тим, хто в будь-яку пору року зобов’язаний був носити форму — інженери, військові, поліцейські, листоноші, вагоновожаті, студенти, гімназисти. Але хай там як, у формі або в цивільному вбранні кияни з задоволенням ходили взимку в київські парки.
