Певно це не новина, хоча для когось може бути й так, що кожна область України має свій орнамент вишиванок. Але який саме має Київщина? Далі на kiyevlyanka.
Історія вишиванок
Багато хто бачить фотографії минулих століть, де наші пращури носили неймовірно колоритні й гарні вишиванки. На таких світлинах фігурують як діти, так і дорослі різного віку та статі. Але мало хто заглиблюється в історію, де розповідається, що такий декор на одязі й різних побутових речах розпочав своє існування не одне століття тому. На вазах скіфського народу, який проживав на території сучасної України, були знайдені зображення орнаменту на вазах, і цей період датується IV століттям до нашої ери. Ще один приклад – в могилах сарматів, I століття нашої ери, під час розкопок помічені сорочки вишиті золотом, і це великий здобуток, який вказує, що такий одяг був цінний для пращурів, оскільки при похованні до померлих клали найцінніші речі. І це лише основні відомі факти, що, знову ж таки, свідчать про довгу й багату історію української культури.
У часи Київської Русі в Києві вишиванки могли носити лише представники вищих класів – ті, хто мав достатньо коштів аби придбати собі такий виріб. Оскільки навичками вишивання володіли лише одиниці, їх праця коштувала дорого. А для тих, хто хотів навчитись ремеслу існували окремі школи, де, до речі, вчились лише жінки, бо вважалось, що цим повинні займатись лише вони. Тому по Києву відкривались навчальні заклади де дівчата могли освоїти українську вишивку. А у XVII столітті у Києво-Печерській лаврі мати Івани Мазепи, Марія Магдалина Мазепа, сама навчала черниць традиційного мистецтва вишивання і не лише звичайними нитками, а й сріблом та золотом. Що своєю чергою давало можливість заробляти більше, виконуючи замовлення для почесних осіб, які хотіли виглядати дорого.
Оскільки охочих навчитись майстерності вишивання з кожним роком ставало все більше, у часи гетьманщини таку річ міг дозволити собі вже будь-хто, через те, що майже кожна жінка у родині знала принцип роботи. Однак, вишиванки, все одно, були не повсякденним вбранням, як більшість людей може подумати, а святковим. Свої правки у, так скажімо, моду, вніс Іван Франко, вдягнувши свою улюблену блузу з українським орнаментом разом із повсякденним одягом. Саме у такому вбранні його й зобразили на двадцятигривневій купюрі.
Вишиванки Київщини
Так, кожна область має свій орнамент, по якому можна зрозуміти з якого міста людина. Київщина, звичайно, не виключення із цього списку. Побачити киянина можна по тому, який візерунок вишито на його одежині. В нашій області переважали візерунки рослин геометричних форм. І виконувались вони переважно у білих, коралово-червоних або чорних кольорах. І цікавий факт, що до чорного кольору використовувався синій, однак пігмент дуже швидко змивався, тому було прийнято рішення перейти на чисто чорний, який виділявся більше за попередній і не втрачав з роками яскравості.
Рослини для вишивки також обирались не будь-які, а такі як хміль, грона винограду, маки та пшеничні колоски.
Але в кожного, певно, постає питання, чому саме такі орнаменти обираються, і це не дивно. Не секрет, що українці завжди оточували себе символами, які мали глибокий зміст, і це такий самий випадок. Рослинні мотиви, які були невіддільною частиною кожного орнаменту, символ чистоти та процвітання роду й життя, а квіти – віддзеркалення чистоти. Виноград, який вишивали жительки Київщини означали сімейне щастя, що у всі часи було головним для кожного. Квіти маку повинні були захистити людину від злого ока.
Вишивання сорочки – важливий обряд
Для буденного киянина сорочка – це звичайне вбрання, однак для наших пращурів це був обряд, до якого дуже серйозно відносились. Кожна вишиванка мала свою магічну функцію, якої треба було обов’язково дотримуватись і виконувати. Жінки, коли робили сорочки, супроводжували свою працю співами, оскільки вважалось, що такий обряд принесе власнику щасливе подружнє життя, долю й довголіття.
Такими діями кожна жителька Київщини вкладала у виріб свою душу і найкращі побажання.
У сучасному світі вишиванка це вже не святкове вбрання, як багато століть тому, однак вона все ще у моді, й досі за вишивкою можна зрозуміти, що її власником є киянин за орнаментом. І такі сорочки видозмінювались не один раз, однак вони ніколи не були викинути з ужитку, ніколи не будуть і завжди будуть впізнаваними у всьому світі.