Говорячи про одяг, в сучасному світі, ми в першу чергу маємо на увазі індивідуальність кожної людини. Одяг є тим загальнодоступним способом самовираження, скористатися яким може кожен. Не важливо, заробляєте ви кілька тисяч доларів, або з труднощами збираєте кілька сотень, саме за допомогою одягу ви здатні заявити про себе в будь-якому громадському місці. Далі на kiyevlyanka.
Вийдіть на одну із центральних київських вулиць у годину пік. На Майдані Незалежності йде дівчина з авангардного кольору волоссям у стильній, вишитій сукні та кедах. За нею – хлопець у джинсах з підкатами, футболці з принтом, на якій вишиті київські каштани. Його наздоганяє бабуся в елегантному стриманому костюмі з яскравими, вигадливими аксесуарами. І навіть дядько, який схожий на заводського роботягу, змінив свою традиційну “уніформу” на класичні джинси, наплічник, синю футболку та легеньку куртку сірого кольору.
Це все Київ – строкатий, яскравий, різноманітний, який стає дедалі стильним і креативним. Місто, яке вже не боїться індивідуальності, інакшості, де нарешті не ходять “як з інкубатора”, бо ознака статусу – це неодмінно малиновий піджак, а ознака крутості – светр “Boss”, спортивки “Adidas” чи лосини яскравого кольору, які виїдають очі. Місто, яке розкомплексовується і вже повсякчас не оглядається на інших, намагаючись механічно повторити чужий стиль.
Ментальна революція
Причин для зміни манери одягатися – чимало, і далеко не всі вони лежать у суто економічно-соціальній площині, як може здатися. Звісно, зростання доходів безпосередньо позначається на гардеробі мешканців столиці, але це – лише одна зі складових столичної фешн-революції.
Значно важливіші ментальні трансформації. Адже, якби питання було лише в грошах, – вочевидь, усі б і далі носили пафосні, розкручені бренди, як це спостерігалося у 2000 році, коли кияни поголовно одягались в “Gucci” чи “Dolce&Gabbana”, а київський вуличний стиль “по-багатому” зводився до кількох брендів із “Tommy Hilfiger”.
Стиль змінювався поступово, але вибух стався після Революції гідності. Люди нарешті відчули себе вільними. І можливо тому, навіть не усвідомлюючи цього, почали вибирати інший одяг.
Модні джерела
Здебільшого ми дізнаємося про моду з соцмереж, в першу чергу — з Instagram. Тренди досягають навіть найвіддаленіших куточків планети дуже швидко. А Київ — зовсім не віддалений куточок. Наприклад, зірка в Каліфорнії щось нове наділа та опублікувала в мережу, за годину дівчина в Києві це побачить. Далі киянка піде в магазин, щоб купити там схожі речі.
Ми бачимо модні речі фактично в режимі реального часу і можемо таке саме або схоже собі дозволити. Мас-маркет іноді пропонує модні новинки навіть швидше, ніж самі люксові бренди, які їх вигадують. У мас-маркеті речі простіші за якістю, проте дешевші. От і весь шлях: подивилася в зірковому Instagram. Потім почитала в модних блогерів, як і з чим це носити, купила і носиш. Але тут головне не втрачати себе та не копіювати чужий стиль “бо так модно”, всі ми індивідуальні й саме завдяки одягу можна частково розкрити свою особистість. Зазначимо, вірно вибраний одяг може надати впевненість, викликати гарні емоції та підкреслити найкращі риси.
Практичний підхід
В одязі цінується не лише індивідуалізм, а й практичність. Часи, коли у шафі роками висіли речі “на вихід”, безповоротно минули. Пішли в небуття і всюдисущі підбори, адже сучасні, київські емансиповані жінки прагнуть зручності й мобільності, а не демонстрації якогось ілюзорного статусу вкупі зі специфічним сприйняттям власної сексуальності.
Кияни потроху прощаються з комплексами та засвоюють здорові звички європейців. Наприклад, наші люди носили сонцезахисні окуляри лише влітку, і хай скільки б фахівці пояснювали, що взимку, навесні й восени очі також треба захищати, допоміг лише наочний приклад.
Отже, два великих кити – індивідуалізм і практичність, – на яких пливуть усі столичні модники та жителі інших великих українських міст (на жаль, у містечках і селищах усе значно консервативніше) вже винесли нас у світовий океан індустрії моди. Наші столичні бабусі вже не пропонують зашити нам рвані джинси, а вчителі не виганяють з уроку за неправильну зачіску.
Базовий київський гардероб
Джинси потрібні всім, далі на черзі якісні базові футболки та светри. Обовʼязково на зиму хороший пуховик від українського бренду, з натуральним пухом, щоб точно не замерзнути. Піджак чи жакет – без цього на Хрещатик нікуди.
Тренч або пальто знадобиться на той час, коли в пуховику вже спекотно. Далі знадобиться зручне взуття до всього цього. Насправді це і є база, а далі вже все залежить від вашого самовираження.
Де одягатися столичним красуням?
Як відомо, кияни доволі часто користуються послугами баєрів аби ті привезли якісь модні бренди, яких в Києві, або немає, або ж в Європі замовити буде значно дешевше, чим в Україні.
“Zara”, “H&M” та інші міжнародні мережі – це прям улюбленці столичних дівчат, адже там можна знайти, як одяг на кожний день, так і підібрати щось святкове. Що цікаво, деякі магазини в Києві – за площею одні з найбільших в Східній Європі, там представлений величезний асортимент. Колись вважалося, що до нас привозять старі колекції, але цей час давно минув. Перевірити досить легко: є сайти та онлайн додатки мережевих виробників одягу. Можна зайти й подивитися.
Люкс чи мас-маркет?
Буває, одяг з мас-маркету не відрізниш від люксу, навіть взявши в руки. І не тому, що в цих речей захмарна якість. На жаль, й у великих брендів не завжди неймовірно висока якість.
Люкс призначений бути елітарним, він не може бути доступним для всіх, в цьому його сенс. В усьому світі лише невеличкий прошарок людей можуть собі дозволити вдягатися з голови до ніг в люкс. І не слід вважати себе невдахою через те, що ти не можеш вдягатися в люкс, більшість людей не може. Насправді смак у тому і полягає, щоб вміти вдягатися на свій бюджет і нормально виглядати при цьому.
Кияни можуть подарувати друге життя своєму одягу і речам
У Києві є магазини, які приймають речі в гарному стані, потім продають за невеличкі гроші чи роздають тим, хто потребує. Вторговані кошти використовують на благодійність.
Зношені речі, які вже ніхто не носитиме, можна здавати в мережеві магазини, а вони відправляють їх на перероблення.
Притулки для тварин постійно просять привозити старі рушники, постільну білизну, футболки — так старі речі принесуть користь.
Також “Нова пошта” запустила спільну благодійну ініціативу з благодійним магазином “Ласка”. Її мета – дати друге життя використаному одягу.
Долучитися до благодійної ініціативи можуть усі охочі. Якщо в тебе є речі, якими не користуєшся, ти можеш віддати їх тим, хто потребує. Речі повинні бути функціональними й служити людям, а не навпаки.
У межах ініціативи можна віддати на благодійність:
- не об’ємні та справні дитячі іграшки;
- сумки, рюкзаки та головні убори;
- постільну білизну і рушники;
- чистий одяг та взуття різних розмірів для чоловіків, жінок і дітей.
Як відправити речі:
- зберіть чисті речі в пакет чи коробку;
- приходьте у відділення “Нової пошти”;
- вкажіть отримувачем магазин “ЛАСКА”;
- зазначте, що відправка за рахунок отримувача.
Як відомо, “Нова пошта” власним коштом доставила вже понад 1 тис. 700 таких благодійних посилок. А це підтримка для сотень людей, котрі втратили домівку через війну.
