Історія розвитку макіяжу розпочинається з прадавніх часів. Ще до нашої ери жінки прагнули будь-якими зручними способами підкреслити власну красу. Розробку косметики започаткували представники стародавнього Єгипту. Мистецтво макіяжу, яке знайоме нашому поколінню, пройшло процес вдосконалення та видозмінення за період існування Радянського Союзу. Далі на kiyevlyanka.
Зміни модних тенденцій у період СРСР
Для радянських жінок еталоном краси були акторки популярних фільмів.
У 1920-х роках красивим вважалося жіноче обличчя з тонкими бровами, яскравою помадою, якою намагалися зобразити на губах форму бантика та блідою шкірою. Для вечірнього макіяжу використовували темні тіні, щоб очі здавалися виразнішими. Зважаючи на те, що у радянському суспільстві були суворі рамки пристойності, жінки дозволяли собі помітний макіяж лише в особливих випадках.
У 1922 році в СРСР розпочалося перше виробництво парфумерії та косметичних засобів під назвою «ЖирКость». Згодом у великих містах, зокрема в Києві, почали розповсюджувати контрабандну продукцію, серед якої була зарубіжна косметика.
У 1935 році в Києві відбулося засідання жінок, які обіймали керівні посади. Предметом обговорення став зовнішній вигляд прекрасної статі. Вперше публічно було озвучено важливість підкреслення природної жіночої краси у суспільстві.
Наступна новинка у сфері декоративного макіяжу з’явилася у 1940-х роках. Обов’язковим атрибутом гарного обличчя стала наявність стрілок, що підкреслювали виразність очей.
Наприкінці 1950-х років на території СРСР працювало кілька косметичних фабрик, найвідомішим був завод «Північне сяйво». Саме там було створено популярну колись туш для вій під назвою «Ленінград».
Протягом наступного десятиліття асортимент декоративної косметики значно розширився. Жінки почали використовувати тональні основи, кремові пудри та рум’яна, кольорову туш. Також були популярними різноманітні відтінки перламутрових тіней.
У 1970-х роках на просторах Радянського Союзу почали з’являтися накладні вії. Жінки намагалися робити яскравий макіяж у стилі «диско», з використанням пігментованих тіней, які наносили аж до лінії росту брів.
У 1980-х роках поступово збільшувався імпорт косметики з-за кордону. На поличках магазинів з’явилися контурні олівці для губ, блискітки та помади у фіолетових відтінках.
Розмаїття косметичних засобів дало жінкам змогу поступово відмовлятися від модних тенденцій та формувати свій власний стиль.
Косметичка радянської жінки
Косметичка середньостатистичної жінки періоду 1980-х років складалася приблизно з таких продуктів:
- Туш, яку перед нанесенням потрібно було розмочувати, а потім за допомогою голки роз’єднувати вії, що злиплися;
- Тіні для повік. Вони були різних кольорів, але кожна жінка мала у косметичці хоча б одну упаковку тіней блакитного відтінку;
- Косметичний вазелін, який використовувався замість гігієнічної помади;
- Декоративна помада теракотового відтінку;
- Контурний олівець для губ, обов’язково на тон темніший за помаду;
- У тих, хто бажав замаскувати недоліки був тональний крем «Балет»;
- Також у продажу було 4 групи пудр для обличчя, які відрізнялися ціною та якістю. Більшість жінок обирали твердий продукт, а ті, у кого було краще фінансове становище, могли дозволити собі розсипну пудру.
Хитрощі макіяжу
Незважаючи на постійний розвиток індустрії краси, на території СРСР все одно відчувався дефіцит товарів. Косметичні продукти, що були доступні на ринку, часто були низької якості, тому винахідливі жінки вигадували різноманітні хитрощі під час нанесення макіяжу:
- Кремові рум’яна часто використовували замість помади, додаючи блиску за допомогою тонкого шару вазеліну.
- Вії підкручували за допомогою розігрітої ложки, після чого наносили туш. Вона мала досить тверду консистенцію, у зв’язку з чим красуням доводилося змочувати продукт слиною. Після нанесення туші вії склеювалися та покривалися грудочками, тоді жінки використовували швейні голки або шпильки для відокремлення вій одна від одної.
- За відсутності спеціального пензлика, жінки використовували загострені сірники для нанесення рівної стрілки.
- Ті, хто не міг собі дозволити декоративні контурні олівці або яскраві тіні, використовували звичайні художні олівці, якими малювали стрілки або розтирали їх у порошок, щоб нанести на повіки.
- Досить часто жінки самотужки виготовляли косметику, наприклад, туш робили, змішуючи гуталін, сажу та господарче мило.
