Історія макіяжу київських красунь

Зараз на полицях крамниць велика кількість різноманітної косметики, від пудри до помади різних відтінків. Можливо єдина проблема киянок зараз, як обрати тональний крем в тон шкіри, та який відтінок помади обрати. Але раніше, найкращим видом косметики вважалася натуральна, з дарів природи. Далі на kiyevlyanka. Іноді навіть використовували вугілля для підведення брів та очей, а румʼяна та помаду робили з бурякового соку. Сьогодні такі методи макіяжу вважаються дикими, але мало хто знає, що окрім цього дівчата вдавалися до будь-яких хитрощів аби відповідати моді в усі роки. 

Пудра та румʼяна

1502783798_1

Киянки вдавалися до різноманітних хитрощів аби зробити свою шкіру ідеальною. Особливо коли була велика кількість різноманітних епідемій і захворювань, що лишали досить помітні сліди на шкірі. Тому в пригоді ставали білила. До того ж блідість увійшла в моду як ознака аристократії. Тому дівчата намагалися ховатись від сонця, щоб шкіра була ще білішою. Не дивлячись на це білила були у кожної дівчини Києва. Рецепт виготовлення такої косметики дуже схожий на рецепт виготовлення шпаклівки для стін, якщо чесно. У білилах використовувалися отруйні речовини, які не лише шкодили шкірі, а й могли вплинути на здоровʼя дівчини в цілому. 

Французька мода по-київськи

У 19 столітті раптово до Києва прийшла мода на все французьке. Це стосувалося не лише одягу, а й косметики. на той час в Києві працювало 12 парфумерних крамниць, в яких продавали косметику. Також цю косметику можна було замовити в аптеках, або замовити з доставкою через пошту. Більше звісно застило тим, хто мав змогу виїхати за кордон та купити все, що необхідно самостійно. Навіть популярні журнали та газети того часу розміщували рекламу французької косметики з закликом купляти якісне та перевірене. Деякі видання навпаки, пропонували жінкам альтернативу – домашню косметику, яку може виготовити самостійно кожна бажаюча. Адже немає нічого кращого за натуральне. Але французька мода повністю поглинула киянок.

Groom-Your-Brows

В свою ж чергу київська газета “Киянин” навпаки писала застережливі статті. Одна з таких статей розповідала, як правильно фарбувати волосся в чорний колір фарбою на основі срібла. Якщо використовувати фарбу не правильно: то чорним ставало не лише волосся, а й шкіра. Тому рекомендовано було використовувати спеціальні накладки, або змащувати ділянки жиром, щоб легше було відмити фарбу. 

Ще одне видання, а саме журнал “Для господинь” застерігав від використання засобів для блиску в очах. Найбезпечнішим звісно був коньяк, як писав журнал достатньо випити декілька чарок і зʼявиться такий бажаний блиск. Але киянки почали використовувати і небезпечні засоби. Наприклад, треба було капати в очі беладонну. Наркотичний засіб, що розширював зіниці, дійсно робив погляд незвичайним, але мав серйозні наслідки, які могли призвести до ранньої сліпоти. Тому згодом дістати беладонну було не так легко. Киянки пішли далі і почали капати апельсиновий сік в очі, щоб зробити погляд більш виразним. Така процедура дуже сильно шкодила рогівці ока. Згодом в тому ж журналі “Для господинь” зʼявилася застережлива стаття про  небезпеку методів для блиску очей. Зі свого боку редакція запропонувала альтернативи, які не несли шкоди. наприклад, робити чайні компреси на очі, або перед виходом посидіти в темній кімнаті декілька годин.  З приходом революції досить швидко зникла французька косметика з полиць магазинів, а згодом ситуація погіршилася, тому що розпочалася війна.

Післявоєнний макіяж киянок

У післявоєнний час з косметикою був великий дефіцит. Отримати закордонну косметику могли лише ті, хто мав змогу виїхати за кордон. Косметику “домашнього” виробництва можна було придбати в універмагах Києва. Стандартний набір це туш, помада та пудра. Лак для волосся став взагалі недосяжним, його закуповували виключно для салонів краси. Згодом, іноземна косметика почала зʼявлятися в інвалідних магазинах, але там її можна було купити за спеціальні чеки або за валюту. 

Ті, хто не мав змоги придбати косметику або привезти з-за кордону йшли працювати в “Інтурист” прибиральницями, тому що чітко знали що іноземні туристи знаючи про дефіцит косметики привозили її з собою та продавали безпосередньо в готелі. Заради цієї роботи жінки навіть давали хабаря.

Яскравий макіяж, як символ впевненості

krasa-cze-tvoya-zbroya

 В той самий час в моду увійшли яскраві губи та чітко підведені олівцем брова, на манір закордонних зірок кіно. також особливістю такого образу були ще і накладні вії, які можна було придбати на чорному ринку в Києві. Що цікаво, що адреса цього чорного ринку постійно змінювалася, тому ті, хто хотів отримати новинку косметики мали слідкувати за переміщенням ринку по всьому Києву. 

У 1950-х роках мода трохи змінилася, але все одно улюбленим видом косметики киянок лишалася помада. Після виходу на екрани фільму “Карнавальна ніч” еталоном жіночої краси стала Людмила Гурченко. 

У 1950 – 1960 роках почався новий розквіт у столиці, зʼявився рух стиляг. Вони переймали яскраву американську моду, тому в макіяжі також сталися зміни. Знову увійшла у моду червона помада, але тепер уже в комплекті з довгими стрілками та залакованими високими зачісками. 

1634250676_60-glamours-name-p-pricheski-v-stile-pin-ap-pricheski-krasivo-60

У 1960 роках стрілки стали популярними серед багатьох киянок, на жаль спеціальної косметики для цього в Києві майже не було, а олівці для очей були в дефіциті і коштували дуже дорого. Винахідливі киянки знайшли вихід, вони купляли мʼякі канцелярські олівці чорного кольору і ними підводили очі. 

У кінці 60-х років на полицях київських магазинів нарешті зʼявилася туш. Це був невеликий брусок, який треба було зволожити перед нанесенням на вії. В той самий час зʼявився великий асортимент різноманітних кремів для рук, а також лак для нігтів дуже низької якості. Для спокусливого блиску губ винахідливі киянки почали використовувати звичайний вазелін. 

Закордонну косметику було не дістати, її закуповували виключно для салонів краси. Але вже у 1970-х роках ситуація з косметикою в Києві та київських магазинах почала покращуватись. Зʼявилися перші тіні, яскраво голубого кольору, сміливі київські дівчата почали наносити їх майже до брів. Також в цей момент став популярним і тональний крем, великого вибору не було, лише всім відомий “Балет”. Тому дівчата знову вдавалися до хитрощів. Зубний порошок використовували замість пудри, а замість румʼян помаду. 

kosmetika-sssr-duhi-pomada

У 1980-х роках ситуація з косметикою стала набагато краще. А вже з 1980-х по 1990-ті макіяж вийшов на рівень яскравих неонових кольорів. Це був справжній бум в київському макіяжі. неонові нігті, одяг з деніму та яскраво нафарбовані очі можна було побачити на достатній відстані. Цей стиль вважався молодіжним і досить прогресивним. Кожна столична модниця мала цей набір. 

Макіяж у різні роки був кроком до самовираження. Сміливі робили яскравий макіяж підкреслюючи свій особистий стиль, менш сміливі просто намагалися заробити образ трошечки свіжішим, але без перебору. Тому поява косметики в Києві було справжнім щастям для дівчат. Ті хто мав змогу закуповувати косметику за кордоном, завжди не втрачали змоги трошки заробити, тому після поїздки привозили декілька комплектів, які йшли на продаж. парфуми, тіні, туш та помада – це був комплект справжньої київської модниці у ті часи. А вміння робити макіяж дівчата також відточували на собі та на подругах завдяки закордонним журналам, які купляли у спекулянтів за величезні гроші. Але це давало і свої результати. Киянки підкреслювали  свою зовнішність і були яскравими у всі часи. 

.