Вишиванка — унікальна річ. З давніх-давен наші предки вдягали її, щоб захистити себе від лиха та оздоблювали тими символами, які могли б принести в життя радість та щастя. Орнамент вишивки кожного регіону України різний. Про характерні ознаки та історію київської вишиванки, далі на kiyevlyanka.
Особливості фасону київської вишиванки
Головна відмінність вишиванки з Київської області це фасон, який кардинально відрізнявся від інших регіонів. В Києві вишиванки були вільного крою, з широким подолом, пишними рукавами та комірцем стійкою.
Чоловіки носили дещо скромніші вишиванки, де комірець був меншим, а широкі прямі рукава збиралися в манжети. Біля коміра вона стягувалася шовковим шнуром або стрічкою.
Жіночі вишиванки вишивали темно-синіми та червоними бавовняними нитками, а чоловічі — чорними та червоними. Орнаменти та комбінації кольорів на вишиванці були настільки унікальними, що за ними легко можна було визначити з якої частини регіону походить людина. Наприклад, для півдня Київщини характерний білий та жовтий колір, а для півночі — білий, червоний і синій.
Київську вишиванку могли оздобити різними способами: вирізуванням, лиштвою, настилуванням, зерновим виводом, верхоплутом, набируванням, штапівкою, косою гладдю тощо.
Про матеріал для київської вишиванки
Справжня українська вишиванка не може бути виготовлена з синтетичних матеріалів. До ХХ сторіччя киянки шили вишиванки з полотна, яке ткали з льону та коноплі. На одну сорочку потрібно було використати 7 кілометрів ниток, тому перевагу надавали саме тканині з льону та коноплі, а не бавовни, яка була дуже дорогою і доставлялася з Криму.
В кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя технологічний прогрес дав про себе знати й бавовна стала дешевшою. Киянки дуже полюбили бавовну за те, що вона мʼяка на дотик, проста у догляді та має яскравий білий колір, який любили підкреслити блакитними, сірими, синіми, зеленими та помаранчевими нитками.
Якою б заможною не була родина, та першу вишиванку для доньки робили з маминої сорочки, а для сина з татової.
Орнамент київської вишиванки
Основна відмінність київської вишиванки — спрощений орнамент, де багато геометричних фігур, які утворюють щось схоже на квіти та інші рослинні орнаменти. Киянки найчастіше вишивали хрестиком, тож могли в цій техніці вишити троянди, маки, виноград, хміль, чорнобривці тощо.
Дуже рідко в київських вишиванках можна побачити тваринні мотиви. У ХХ сторіччі, у звʼязку з переселенням українського народу різними регіонами, в столиці зʼявилися гуцульські, галицькі та слобожанські вишиванки для яких характерні анімалістичні візерунки голубів, лелек, павичів та метеликів.
Логічно, що українська вишиванка почала розквітати після скасування кріпацтва, адже рівень життя селян значно виріс. Вишивка хрестиком поширилась саме завдяки косметичній корпорації “Брокар і Ко”, які пакували парфумерне мило в папір зі схемою вишивки. Мило було недорогим, тож киянки масово його скупляли, щоб оздобити вишиванку новим орнаментом зі схеми.
Потрібно також зауважити, що темно-синій колір ниток киянки замінили на чорний через те, що темно-синій дуже швидко линяв і вишиванка втрачала естетичний вигляд.
Мереживні вишиванки — унісекс
Столичні сорочки часто прикрашали ніжним мереживом. Його розташовували на грудях, пазусі, рукавах, подолі тощо. Комбінація вишивки хрестиком та нашивання мережива робило на сорочці неймовірну абстрактну картину. У XVII-XIX сторіччі сорочки молодих парубків постійно оздоблювали мереживом і тільки на початку ХХ сторіччя ця тенденція зникла.
Особливості вишиванки Іванківського району
Північ Київщини, де знаходиться село Іванівка, належить до Полісся. Ми виділили цей район, адже тут робили найвишуканіші сорочки в Київській області. Майстрині не просто вишивали хрестиком, а занизували та заволікали нитки.
Спочатку вони вишивали контур орнаменту чорним кольором, а потім заповнювали його основним кольором. Найчастіше основним кольором виступав червоний, але це також міг бути і жовтий, і зелений, і синій, і помаранчевий. Окрім геометричних орнаментів в селі Іванівка також вишивали тварин і рослин.
Як носили українську вишиванку кияни?
Сорочка не могла бути самостійним атрибутом одягу, а вдягали її лише як елемент білизни. Вишиванки зазвичай були до кісточки ноги, тож на неї вдягали або спідницю з фартухом, або плахту із паском. Заміжні жінки обовʼязково покривали голову хустиною, а молоді дівчата заплітали волосся в косу. В Києві також дуже популярними були намиста з корала та бурштину.
У ХХІ сторіччі вишиванка асоціюється з урочистими подіями, та до 1930-х років вона була універсальним вбранням. Наприклад, щодня селяни носили скромно вишиті сірі сорочки. В період посту кияни також намагалися не вдягатись занадто яскраво й носили чорні, сірі та світло-блакитні сорочки. А ось на свята, особливо весілля, народ вдягав яскраво вишиті сорочки. Важливо зауважити, що молоде покоління носило сорочки, де вишиті рукави, поділ, а ось старше покоління носило скромно вишиті.
У будь-який історичний період, українська вишита сорочка була справжньою реліквією, яку передавали із покоління в покоління.
Для написання статті було використано джерела Weekend.Today, УНІАН та власні джерела.