У XXI столітті людство все менше поділяє професії на чоловічі та жіночі. Однак жінка, яка працює пілотом, викликає щонайменше здивування, а водночас і захоплення. Жінок-пілотес в Україні поки що не дуже багато, але вони є. Розповідаємо історію пілотеси Міжнародних авіаліній України Вікторії Арделян. Далі на kiyevlyanka.
Дитяча мрія
Ще у 6 років Вікторія точно знала, ким хоче стати в дорослому житті. Любов до неба не була випадковістю:
- її тато працював пілотом МАУ,
- пілотом був хрещений батько,
- прадідусь в роки Другої світової війни був штурманом.
Навіть прабабуся закріплювала на літаках-винищувачах бомби. Тож, чи могла в такій родині народитись дівчинка, яка б не любила небо? Певно, що ні. Але Вікторія не просто захоплювалась розповідями рідних та фантазіями про польоти. Вона дійсно марила небом та польотами, а батькам сказала, що обов’язково стане пілотесою.
Мама з татом здивувались. Були переконані, що ця дитяча мрія мине, адже як дівчина може здобути цю професію? До того ж в школі Вікторія поглиблено вивчала англійську та французьку, тому могла обрати кар’єру лінгвіста чи перекладача. Також захоплювалась вокалом та танцями. Та попри всі стереотипи, закінчивши школу, дівчина вступила до Кіровоградської льотної академії.
Роки навчання та тренувань
Це був 2010 рік. Відбір абітурієнтів, які прагнули стати пілотами, був складним. Крім обов’язкових іспитів ЗНО, треба було пройти ретельний медогляд, скласти нормативи з фізичної підготовки, вирішити практичні завдання, пов’язані зі сторонами світу, компасами, рівновагою та здатністю швидко приймати рішення.
Серед 150 майбутніх студентів було лише 5 дівчат, а відбір проходив з однаковими вимогами для всіх вступників. Вікторія виросла в авіаційній родині, тому з дитинства знала багато термінів, та й готувалась до вступу довго та ретельно. Втім, дівчина переконана, що прийти в цю професію може кожен охочий та готовий старанно навчатись та працювати над собою.
Вікторія вступила до обраного вишу, закінчила бакалаврат, а потім магістратуру з дипломом з відзнакою. Викладачі дивувались, коли бачили на заняттях дівчат, але завжди підтримували. Під час навчання вона літала лише на маленьких літаках, тому надалі продовжила навчання у льотній школі. Теорію вивчала у Києві, а польоти відпрацьовувала в Полтаві.
Річ у тім, що для пілотів існує два типи свідоцтв:
- PPL (Private Pilot License) для польотів на маленьких літаках;
- CPL (Commercial Pilot License) для роботи у великих авіакомпаніях.
Щоб отримати другий документ, потрібно було налітати 150 годин на літаках певного класу.
Тому, коли у 2016 році Вікторія вперше почула про набір пілотів до МАУ (а саме там хотіла працювати), то ще не могла взяти в ньому участь. Натомість дівчина протягом двох місяців навчалась у Литві, де знайомилась з технічною складовою Boeing 737 та займалась на тренажері з польотів. Два тижні вона провела в Данії, практикуючи польоти на реальному літаку.
Лише після цього вона змогла подати документи в МАУ, пройшла відбір з трьох етапів та отримала роботу своєї мрії. Варто зазначити, що ретельне тестування є обов’язковим етапом, на який не можуть вплинути жодні родинні зв’язки, адже мова йде про безпеку та життя сотень пасажирів.
Тому Вікторія могла пишатись тим, що досягла своєї мрії сама. Звісно, батьки підтримували її, але смілива дівчина самостійно торувала свій шлях в авіації.
Встигнути все: кар’єра в МАУ та особисте життя
Цікаво, що тато Вікторії не дуже радів вибору доньки. Він хвилювався про те, як складеться її особисте життя, якщо вона дійсно стане пілотесою та буде проводити значну частину часу в небі. Працюючи в МАУ все життя, батько розумів, про що йдеться й намагався відрадити доньку ще при вступі у виш.
Проте Вікторія запевнила тата, що встигне все. Так і сталось. Ще в льотній академії вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, який обрав фах авіадиспетчера. В роки навчання пара створила родину, в них народилась донечка. Тому, коли після магістратури треба було летіти на навчання, Вікторія вже мала таку можливість.
В МАУ вона прийшла працювати, коли доньці виповнилось 2 роки. Відтоді здійснювала регулярні пасажирські рейси по Україні та за кордон, крім трансатлантичних. Переліт через океан та назад займає близько тижня, що було задовго. Крім того, для цього треба було ще налітати години та здобути досвід.
До повномасштабного вторгнення Вікторія Арделян працювала другим пілотом. У МАУ ще не було жіночих екіпажів, але крім Вікторії була ще одна пілотеса. Пасажири дивувались, чуючи привітання від пілота-жінки на початку польоту, але завершувались рейси завжди аплодисментами.
Починаючи з 24 лютого 2022 року пасажирські рейси над Україною були скасовані через війну. У 2023 році Вікторія народила сина та мріє про повернення на улюблену роботу. Вона ні на хвилину не пошкодувала про свій вибір. А що, як таку ж професію вирішить обрати в майбутньому її донька? Вікторія відповідає, що завжди підтримуватиме дітей на тому шляху, який вони оберуть. Якщо це буде авіація – чому б і ні?