Релігія, культура та просвітництво з давніх-давен були частиною духовного життя киянок. Головним місцем їхнього об’єднання був Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир, що існує з епохи середньовіччя. Протягом багатьох століть поспіль він знаходиться в історичному районі Києва — Подолі та є популярним пам’яткою архітектури, історії та духовності. Докладніше про нього на kiyevlyanka.
Цікаві факти про заснування жіночого монастиря у Києві
Одним із найкрасивіших та унікальних релігійних місць у Києві є Свято-Вознесенський Флорівський монастир. Багато істориків стверджують, що це існує з 1482 року. Але в стародавніх документах про нього вперше згадується лише в 1566, коли Сигізмундом II Август зустрівся з київським князем К.К. Острозьким.
Це найстаріший монастир, який можна відвідати у столиці України. Спочатку права на керування ним були передані священнослужителю Якову Гулькевичу, який перед смертю передав їх своїм спадкоємцям. 1632 року Іван Гулькевич передав права іншому священнослужителю Агафію за умови, що богослужіння тут відбуватиметься богослужіння за законами Православної церкви.
В 1711 за наказом імператора Петра I у Флорівському монастирі почалася реорганізація. Зокрема, до нього було приєднано Вознесенський жіночий монастир. Його офіційне відкриття для киянок та священнослужбовців відбулося у XVII столітті. Монастир знаходиться на землі, яка раніше належала матері українського гетьмана І. Мазепи Марії Магдалині Мазепін.
1718 року там сталася пожежа. Згодом згоріло багато церковних будівель, але завдяки пожертв парафіян через недовго все вдалося відновити. У 1732 році почалося будівництво почалося дзвіниці над Святими воротами, яке було поділено на кілька етапів і закінчилося лише в 1821 році. Наступного року на території київського жіночого монастиря було збудовано храм із сотень каменів, який також можна відвідати.
Його архітектурні контури є справді унікальними, оскільки гармонійно поєднуються з вежами, розташованими на однаковій висоті. Монастир має правий бічний вівтар, названий на честь ікони Божої Матері.
Що відомо про киянок, які мешкали у Свято-Вознесенському Флорівському монастирі?
У 1870 році тут було відкрито церковну школу для київських дівчаток, а через кілька років з’явилися богадельня та лікарня. Також серед мешканок жіночого монастиря були й відомі жінки. Наприклад, з 1758 року до смерті тут жила княгиня Наталія Долгорукова, яка була дружиною князя І. А. Долгорукова. Після його страти вона довго сумувала, а потім прийняла постриг у монастирі, кинувши своє обручку в річку. Про своє життя та переживання вона писала в мемуарах під назвою «Своєручні записки».
Одними з найбільш відомих та улюблених багатьма віруючими мешканок жіночого монастиря були також інокиня Олена та Катерина Бехтеєва. Про них завжди добре відгукувалися інші люди за добрі справи, вміння втішити та прощати грішних.
Усі черниці не тільки молилися, а й вишивали золотими нитками одяг святих. Вони були настільки гарно вишиті, що кияни ходили до монастиря не лише щоби помолитися, але ще й вишитими золотими образами.
Територія навколо монастиря
Цю релігійну споруду кілька разів розбудовували. Також відомо, що воно залишалося відкритим для відвідування навіть після початку Другої світової війни, коли до Києва увійшли німці.
Найстаріший монастир у Києві знаходиться біля Флорівської гори, де були поховані інокіні. А навколо нього знаходиться сад із великою кількістю квітів та дерев, який багато відвідувачів асоціюють із раєм на землі.
