Прогулюючись по Києву, можна побачити, що багато киянок намагаються дотримуватися певного стилю, а деякі, навіть, створюють свій власний стиль, іноді використовуючи предмети гардеробу минулих століть. Це виглядає незвично, але досить цікаво. У кожному столітті були свої невідʼємні аксесуари в образі, які не лише його доповнювали, а й робили яскраві акценти. Тепер усі кияни мають змогу дізнатися про історію моди та відвідати місце, яке сповнене стилем та красою. Це столичний музей костюму і моди. Далі на kiyevlyanka.info.
Історія створення музею костюму та моди
Для любителів моди і стилю, для шукачів натхнення, для бажаючих пірнути у стилі минулих століть у 2017 році в Києві було відкрито музей костюма та моди. Це музей в першу чергу про людей, про те, як вони пишаються своїм походженням, життям. У музеї налічується близько 1200 експонатів 19 століття, серед яких одяг, взуття, аксесуари та навіть прикраси. Цей музей наповнений атмосферою тих часів, це історія не лише моди, а й того, як змінювалася жінка. Можливо, кринолін, корсети та пишні спідниці відійшли на полиці, але в моді залишається нагадування про ті часи. Плавні лінії, легкі тканини, поєднання мережива та багато іншого. В кожній експозиції музею можна побачити та відчути себе присутньою на балу у високопоставлених жителів міста.
Створила музей Вікторія Лисенко. Це жінка, яка створила видавництво “Колесо життя”, навчалася музейній справі у найкращих спеціалістів Лондона. Музей костюма та моди її найбільший проект, це досягнення її життя, в яке вона вклала всю душу і серце.
Експозиції музею
Для поціновувачів витонченого стилю, моди та краси в музеї представлені неймовірні експозиції на будь-який смак. Кожна з них несе в собі дещо особливе.
Неймовірні віяла
В музеї представлена колекція з 22 сюжетних віял. Сюжети, що зображені це ніжні вечори аристократичних родин, дозвілля та приємні посиденьки у літній вечір в ароматному саду.
Давно доведено, що споглядання прекрасного заспокоюють душу та навіюють радість, а також допомагають людині віднайти натхнення. Тому саме ця експозиція, що максимально надихає.
Техніки виконання також різноманітні, є віяла, що виконані у техніці літографії. У часи їхньої актуальності, вони виготовлювалися невеликим тиражем, тому сильно цінувалися. Віяла з пірʼя виконані з нанесенням тонкого малюнку фарбою. Техніка неймовірно кропітка, але виглядає це неймовірно. Ще один різновид – це авторські віяла, які розмальовувалися вручну і на них навіть позначалося імʼя автора.
Віяло – це не лише аксесуар, що доповнює образ та рятує від спекотної погоди, а й можливість передати послання коханому, або ж непомітно пофліртувати.
До речі, такій мові відводили багато часу на уроках танців та етикету, щоб навчити дівчат правильно використовувати віяло, а чоловіків отримувати послання.
Наприклад, щоб сказати “я вас кохаю”, треба показати повільно на серце, тримаючи складене віяло в правій руці. А якщо хочеться запросити кавалера в гості, тримаючи відкрите віяло в правій руці, повільно скласти його в ліву руку. Ну і якщо хочеться запросити кавалера на танець, достатньо кілька разів махнути відкритим віялом в свій бік. І це ще не всі секрети розмови за допомогою віяла, це окремий вид мистецтва.
Одяг київських модниць
Особливою експозицією вважаються костюми минулих століть. Це щось неймовірне. Під час перегляду цієї експозиції можна придивитись та пофантазувати на тему, як могли виглядати прадідусі та прабабусі, коли гуляли по бруківці центральних вулиць Києва, ховаючись під парасольками від дощу, або сонця.
Можна було побачити цікаві аксесуари, якими доповнювали образ, а також дізнатися строки виконання суконь чи костюмів, які тканини були використані для пошиття.
19 століття було досить незвичним у сфері моди. Це був період довгих пишних суконь та класики. В образах тих часів можна було побачити обʼєм, пишність та складний крій. Але на відміну від європейських модниць, киянки обирали більш яскраві тканини для своїх образів. В той час європейські жінки обирали більш стримані фактури і кольори.
Але підвищену увагу привертав до себе один аксесуар – це парасоля. Якщо подивитися на фото жінок тих часів, не знайдеш жодної, яка б була без парасольки в руках. Можливо, частково це було повʼязане з досить вологим кліматом, а можливо це дійсно був невідʼємний аксесуар будь-якого образу. До того ж це були не компактні парасолі до яких ми звикли, а повноцінні довгі тростини.
Також особливу увагу приділяли капелюшкам. Їх обирали дуже ретельно. І це не були просто капелюшки, вони постійно виділялися. З пірʼям, мереживом, дивним камінням, яскравого кольору, все що завгодно аби привернути увагу.
Коралові прикраси
Ні для кого не секрет, що коралові прикраси дуже сильно цінувалися серед знаті не лише в Києві, а й по всій Європі. Якщо дівчина мала у своєму арсеналі хоча б одну прикрасу, це вже говорило про її соціальний статус.
Зараз виробів з коралів майже немає, тому що у більшості країн видобуток коралів заборонений законом. Кажуть, що відрізнити справжній корал від підробного дуже важко. Спеціалісти кажуть, що перш за все у натурального корала видно тонкі смужки, ніби кільця на зрубі дерева. А також корал теплий, тому якщо підробка лежала на вітрині, вона в руках буде прохолодною.
Тростини
Особливою є експозиція з тростинами. Це був дуже модний аксесуар, відомі письменники ходили з тростинами, серед яких Тарас Шевченко, лорд Байрон, Фрідріх Ніцше. В минулому, якщо чоловік виходив без тростини, це вважалося верхом непристойності. В експозиції представлено 27 тростин з різних матеріалів, тут і деревʼяні, золоті, срібні, навіть зі слонової кістки. Зараз же зустріти чоловіка з тростиною, це велика рідкість, особливо, якщо вона використовується, як аксесуар.
Прикраси
Особливою вишуканістю відрізнялись прикраси 19 та 20 століття. Це період естетичного розквіту ювелірної справи. В цей час ювеліри почали створювати дивовижної краси прикраси, сережки, діадеми, брошки та браслети.
У експозиції представлені прикраси для середнього класу, що могли собі дозволити звичайні киянки. Це були прикраси із напиленням золота або срібла. Великою популярністю користувалися гребінці для волосся, якими дівчата закріплювали свої зачіски. Прикраси теж слід було носити за правилами, адже важливо було виглядати витримано.
Новорічні прикраси
В музеї була представлена колекція ялинкових прикрас, але не звичайна. У відомих світових будинків моди є свої історичні сукні, завдяки яким вони стали відомі. Це сукні – перлини їхніх колекцій. Саме вони надихнули створити чудові і нестандартні прикраси для новорічної ялинки у вигляді знакових суконь найвідоміших будинків моди з усього світу. Це ж тільки уявити, що ялинка вдома прикрашена дизайнерськими сукнями Діор, Шанель.
Мода змінюється постійно, навіть якщо здається що встигаєш за нею, все одно запізнюєшся на крок. Кожній костюм, кожна сукня та прикраса тої епохи, це особливий витвір мистецтва, який слід побачити на власні очі. Це можливість доторкнутися до історії та уявити, якими були київські модниці у 18, 19 та 20 століттях. Можливо навіть підрахувати, який мав би бути гардероб, щоб задовольнити потреби киянки у 19 столітті. Одне відомо точно, що сьогоднішні модні тенденції, частково запозичені з тих часів. Адже не дарма кажуть, що нове, це добре забуте старе. І можливо, у майбутньому знову повернуться дивні капелюшки, або велика кількість мережива, хто знає. Можливо саме ми будемо тими, хто відчує на собі нове, яке було модним колись.
