Музика, подарунки, паради… Киянки з нетерпінням чекали настання свят, щоб повеселитися, влаштувати собі вихідний та здивувати чимось своїх близьких та другу половинку. За радянських часів існували різні традиції проведення святкових подій у Києві. Дівчата та дорослі пані любили брати в них участь і заздалегідь до цього готувалися. Детальніше на kiyevlyanka.
8 березня став головним жіночим святом у XX столітті
Міжнародний жіночий день вперше був відзначений у Києві у 1920 році. З того часу він є головним державним святом, присвяченим боротьбі за права жінок. У XX столітті 8 березня ще не було популярним, але швидко стало чудовим приводом для чоловіків привітати та приємно здивувати свою дружину, тещу, дочку чи співробітницю по роботі.
Традиційним привітанням в цей день був подарунок у вигляді листівки з побажаннями та букет квітів. Їх дарували жінкам на роботі чи вдома у родинному колі та друзів. Також 8 березня чоловіки запрошували киянок на побачення у кафе, наприклад, популярними серед них були «Шато-де-Флер» та «Слонік». Там можна було не лише замовити будь-яку страву чи напій, а ще й повеселитися на танцмайданчику, помилуватися гарними краєвидами Києва та влаштувати романтичну вечерю. Після цього деякі пари любили гуляти Хрещатиком до самого вечора, заходити до магазинів та купувати своїй другій половинці подарунок.
Також киянки разом зі своїми обранцями відвідували на 8 березня культурні заклади чи ходили у гості до своїх рідних. На роботі було заведено вітати співробітниць усім колективним. Чоловіки проявляли до них особливу увагу, говорили компліменти та побажання. Вони дарували квіти, дарували подарунки, влаштовували застілля та заздалегідь купували торт на честь цього свята. На 8 березня деякі киянки мали вихідний, тому могли хоч цілий день відпочивати разом зі своєю другою половинкою чи родиною.
Солідарність та праця завжди об’єднували киянок
Починаючи з XVII століття у Києві відзначається свято праці. Цей день присвячений приходу весни та прояву поваги до праці. Його святкувати киянки різних професій у Кадетському гаю, де щороку проходив парад 1 травня. Деякі брали в ньому участь, інші спостерігали за тим, що відбувається навколо: демонстрацією техніки, плакатів політиків, привітаннями зі святом і гучною музикою.
Також цього дня киянки брали участь у громадських гуляннях. Деякі ходили на ярмарки, де купували алкогольні вироби, солодощі та фрукти. А потім вирушали на природу, наприклад на гору Щекавицю. Там киянки разом зі своїми подругами та близькими влаштовували пікнік, грали у рухливі ігри, співали пісні та читали вірші. Окрім цього, на 1 травня молодь ходила на кінопокази та театральні виступи у Києві, а люди старшого віку вшанували пам’ять героїв України біля пам’ятників, присвячених боротьбі за незалежність України після революцій та бойових битв у період війни.
Киянки любили гуляти містом на День Києва
Свято, назване на честь міста, завжди відрізнялося великою кількістю веселих заходів та масовими гуляннями всюди. Його почали відзначати з 1982 року, після чого це стало справжньою традицією.
Цього дня киянки відвідували великий концерт на стадіоні «Олімпійський», ярмарки на Подолі та милувалися красою старовинної архітектури міста, а ввечері милувалися святковим феєрверком та карнавалом на головній вулиці Хрещатик, співали пісні та танцювали.
Також на День Києва мешканки міста ходили у дискотеки, фестивалі, спектаклі… Це свято завжди вражало гучною музикою, смачними ласощами у місцевих прилавках, патріотичними декораціями на вулицях та яскравими виступами артистів, політиків, громадських діячів на міських площах.
У 90-х роках киянки почали святкувати Новий рік разом з родиною
Новий рік став офіційним святом із 1 січня 1947 року. За указом президента це свято було оголошено офіційним вихідним. З того часу він став коханим для юних та дорослих киянок. За кілька днів до його проведення вони ставали у черзі біля поштових відділень, щоб купити новорічні листівки та вітальні телеграми своїм родичам та друзям. Також вони любили відвідувати разом з дітьми новорічні вистави у Палаці Україна та Палаці Спорту, наприклад, «Лускунчик», «Снігова Королева».
Спочатку ще не було традиції влаштовувати гуляння у новорічну ніч з алкогольними напоями та закусками в центрі міста чи на роботі. У 1960-1970 роках Новий рік був для киянок виключно сімейним святом, до якого вони заздалегідь готувалися. Вдома обов’язково мало бути шампанське, зелений горошок, майонез, м’ясо. Головним десертом на святковому столі були цукерки. Іноді киянам доводилося годинами стояти у чергах магазинів «Українські солодощі», аби купити цукерки для дітей та близьких. Вся родина сідала за стіл о 21:00-22:00 годині вечора, після чого починалося святкування Нового року.
