Прикраси — невід’ємне доповнення будь-якого жіночого образу. Починаючи з часів існування Київської Русі, вони змінювалися, удосконалювалися і завжди мали глибокий філософський сенс та призначення. Їх одягали у будні та святкові дні. Які прикраси обирали киянки, як вони виглядали в період IX-XIII століть і в поєднанні з яким одягом їх носили далі на kiyevlyanka.
Сережки
У Київській Русі вони мали вигляд металевих виробів з золота, срібла та міді. Багато жінок щодня носили ці аксесуари. На відміну від сучасних, на їх поверхні були інші зовнішні риси. Деякі з них мали релігійне значення, наприклад, були оберегом чи символом вірності, любові, міцного здоров’я. На сережках можна було побачити птахів, звірів, квіти… Вони мали довгу або округлу форму з маленькими каменями на поверхні, різними візерунками чи написами.
Скроневі кільця
Це одна з найулюбленіших прикрас киянок минулих часів. Відповідно до назви, їх носили на голові. Скроневі кільця одягали по-різному: їх кріпили до волосся біля скронь або до головного убору. Невід’ємними доповненнями скроневих кілець були стрічки та ремінці. Вони надавали своїй власниці більше жіночності, привабливості та підкреслювали її індивідуальність. Скроневі кільця виготовляли з дерева, тканини і навіть дорогого каміння. Вони були оригінальною прикрасою для киянок, яку можна було вдягнути з будь-якого приводу.
Скляне намисто
Завдяки яскравому та стильному дизайну ці прикраси швидко стали популярними. Вони були завезені на територію Київської Русі з Близького Сходу та Далекої Азії. Виробництво намиста зі скла було дуже складним процесом, тому вони дорого коштували. Ці прикраси виготовляли в скловарених печах шляхом наплавлення на паличку ниток, кружечків або крапель зі скла. Всі вони були особливими, оскільки відрізнялися за формою, розміром та кольором. На деяких намистах були зображені геометричні фігури і навіть малюнки, тому їх також любили носити киянки.
Шийні гривні та ланцюжки
Прикраси на шию у вигляді обручів з металу були одними з найбільш оригінальних на вигляд. У IX-XIII століттях на ярмарках був великий вибір кручених та круглодротових гривень… Також у Київській Русі було модно доповнювати свій образ великими та маленькими ланцюжками з різних металів: золота, срібла, міді. Деякі з них мали дуже незвичайні форми і були прикрашені коштовним камінням, тому дорого коштували і купити їх могла не кожна киянка.
Браслети
Коли в стародавньому Києві жінки носили традиційний український одяг стародавніх слов’ян, ще не було великого асортименту браслетів. Тоді всі вони були зроблені з металу та мали різні форми та дизайн. До найпопулярніших видів відносять проводові — округлої або овальної форми та сплощені з внутрішньої сторони; товстокінцеві — кінці яких значно ширші, ніж основна частина браслета; кручені — зроблені з дроту, яку кілька разів закручували. Киянки носили їх у свята, на вихідні та будні дні. Також у 862-1240 роки вважалося, що браслети потрібно носити не на голе тіло, а поверх рукава сорочки.
Нагрудні пояси та привістки
У X-XI століттях міські жінки практично щодня носили ці прикраси на талії. Вони не лише підкреслювали стрункість своєї власниці та унікальний стиль, але ще й виконували корисну функцію — допомагали носити з собою побутові предмети. За часів Київської Русі на одязі ще не було кишень та сумок, окрім листоноші, тож альтернативою були нагрудні пояси.
Киянки чіпляли на них все найнеобхідніше, що має бути під рукою, — гребені для волосся, ключі, нитки… Ці прикраси були незамінними елементами повсякденного одягу. Вони мали різну форму та виготовлялися з металу, дерева, тканини і навіть намисто. Завдяки цьому їх доречно було одягати з будь-якого приводу і часто міняти на нові.
Перстні та кільця
Маленькими прикрасами рук здавна були персні та обручки. Їх частіше носили киянки, ніж чоловіки. Вони не лише надавали рукам більше краси та жіночності, а ще й мали релігійне значення. У період князівства персні та кільця робили у вигляді оберегів. На металевій поверхні часто зображали слов’янські символи, які захищали свою власницю від бід і приносили здоров’я, удачу, щастя. Крім цього, навіть багато сотень років тому персні були частиною весільної церемонії. Після весілля їх часто носили жінки та чоловіки як прикрасу та символ взаємної любові.
Застібки фібули
Маленькі деталі завжди помітно, навіть здалеку. Про це знали жінки ще з часів існування Київської русі, які часто носили одяг з яскравими застібками. Їх пришивали на тканину рукава, плечі чи спереду. Найчастіше фібули були виготовлені з металу. Вони надавали будь-якому наряду киянки більш привабливого вигляду і були стильною прикрасою.
Ці прикраси мали різні форми та розміри. Серед них були округлі, видовжені та квадратні металеві фібули. Деякі з них виконували роль шпильки, яка поєднувала 2 частини тканини верхнього одягу.
Гайтан
Це одна з найбільших та найяскравіших прикрас, які носили киянки у X-XI століттях. Його плели з бісеру чи ниток у вигляді національних візерунків та символів, які ідеально поєднувалися з будь-яким українським вбранням минулих часів. Гайтан традиційно одягали поверх одягу на спереді чи на спині. Також, як і багато інших аксесуарів, вони були оберегами. Жінки вірили, що гайтан притягує удачу, щастя, добробут… Його носили поверх суконь та народних костюмів. Завдяки великим розмірам та різним візерункам гайтан мав святковий зовнішній вигляд, тому його часто любили носити киянки.
Колодочки
Дорога та вишукана прикраса мешканок Київської Русі була обов’язковим атрибутом жіночої біжутерії. Вона мало вигляд кільця, яке виготовлене з бісеру або ланцюжка. Його використовували як оригінальний пояс або намисто на шию. Колодочки зазвичай були довгими та вузькими з 2 наконечниками. Їх можна було легко та по-різному зав’язати. Ними користувалися і дорослі, і юні киянки, щоб прикрасити чимось особливим своє вбрання та привабливо виглядати. Завдяки великій довжині вони кілька разів обв’язували талію або шию колодочками в тугий вузол.
Перли
З давніх-давен перли були обов’язковим атрибутом косметички заможної киянки. Вони стали популярними у столиці, починаючи з часів князівства. Тоді молоді жінки та дівчата одягали їх на свята та перед тим, як іти в гості. Вважалося, що перли — самі модні та дорогі прикраси, які повинні бути у кожної. Перлами не лише прикрашали одяг, а ще й головні убори. Наприклад, жінки розміщували маленькі перли на тканині у вигляді узорів: квітів, птахів, зірки, хвилі…Зі сторони це виглядало дуже незвичайно та красиво. Декілька білих каменів завжди притягували погляд оточуючих та надавали своїй володарці більш елегантний зовнішній вигляд.
Перли добували у водоймах в інших країнах Європи, після чого їх завозили на територію українських земель. Спеціально для киянок досвідчені майстри робили намисто та сережки з перлів розміром 10-14 мм. Їх нанизували на нитки або металеві стрижні круглих, квадратних та прямокутних форм, а потім продавали на міських ярмарках та ринках. Киянки носили перли у поєднанні з іншими прикрасами, які завжди виділяли їх серед інших городянок. Перли були атрибутом розкоші та хорошого смаку. Саме тому їх завжди любили носити представниці прекрасної статі.
