Киянки завжди закохували чоловіків своєю красою, добротою та розумом, а ті проявляли увагу та чимось приємно дивували. Побачення, культурні заходи, свята були чудовим приводом дарувати своїм коханим подарунки. З часом це стало традицією, яка вважалася проявом любові та поваги. Які подарунки дуже любили та цінували киянки у період СРСР далі на kiyevlyanka.
Букет як атрибут жіночності: які квіти дарували киянам?
Найпростішим і найкрасивішим способом проявити теплі почуття до коханої людини стало вручення букету квітів. З настанням літа у 90-х на вулицях Києва всюди знаходилися магазини, в яких продавалися квіти. Скромний букет коштував копійки. Дівчата, які отримували такий подарунок від своїх кавалерів, тримали квіти в руці та гуляли по місту.
Також продавалися квіти із короткими стеблами, які можна було прикріпити на одяг. З настанням холодів квіти ставали дорожчими, оскільки в місті було мало теплиць. З 1900 року їх продавали жінки у київських ресторанах, клубах, кав’ярнях та торгових центрах людям середнього класу. Асортименти букетів вражав. Серед них були екзотичні, штучні та живі квіти.
А от заможні жителі міста замовляли букети чи великі кошики квітів для своїх коханих та близьких із магазинів. Потім квіти доставляли за вказаною адресою. Іноді киянки отримували такий подарунок із запискою чи карткою з ініціалами відправника.
Капелюх з оригінальним дизайном завжди був у моді
Приємно здивувати киянку можна було гарним капелюхом. У радянські часи цей головний убір довго залишався популярним, оскільки був невід’ємним доповненням будь-якого модного образу. Його носили мешканки столиці на святи і у звичайні будні дні. Кожен капелюх нагадував шедевр моди. Чоловіки дарували своїм коханим та близьким жінкам головні убори з різними принтами: малюнками, пір’ям, бантами та квітами.
У XX столітті це був гарний і водночас дорогий подарунок. Середня його ціна становила 75 рублів, як бюджет на місяць київських сімей середнього класу. Саме тому такий подарунок завжди викликав радість та захоплення у нової власниці.
Найдорожчі та улюблені подарунки киянок — хутряні вироби та прикраси
На початку 1900-х років кияни ще не знали про штучне хутро, зате дуже цінували та цікавилися натуральними хутряними виробами. У ті часи вони були ознакою успіху та високого соціального статусу. Багато київських жінок мріяли носити таку модну і розкішну річ, тому вважали її найкращим подарунком. Купити хутряну шубу, шапку чи муфту могли хіба що заможні кавалери. З настанням холодів ціни на них були різні, але похвалитися такою гарною обновкою міг далеко не кожен.
Неподалік від центру Києва на Контрактовій площі знаходився магазин хутра. Його власником був Мойсей Тойба. Він купував хутряні вироби на аукціонах у Лондоні та Лейпцигу. Також підприємець приймав замовлення від киян вартістю 1000 рублів. На відміну від своїх конкурентів, він не вимагав завдатку, тому незабаром став одним із головних постачальників хутра для київської інтелігенції.
Не менш дорогим та бажаним подарунком для киянок були ювелірні прикраси. Браслети, намисто, сережки та підвіски з першого погляду підкорювали їхні серця та миттєво покращували настрій. Їх почали продавати у місті ще за часів Київської Русі. З тих пір технологія виготовлення прикрас поступово вдосконалювалася, тому наприкінці XIX і XX століть вони мали розкішний та бездоганний зовнішній вигляд.
Лідером ювелірної діяльності у Києві був купець Йосип Маршак. Він володів ювелірною фабрикою із магазином, які знаходилися на Хрещатику. На центральній вулиці Києва можна було знайти прикраси із золота, срібла та дорогоцінного каміння за доступними цінами. Вони ідеально виглядали завдяки майстерності жінок, які акуратно та креативно їх виготовляли.
