Мати особисті кордони ー це дуже важливо. Вони допомагають захистити себе від небажаних втручань у власний простір, особисте життя, зберегти самоповагу та гідність, психологічну та фізичну енергію, побудувати здорові стосунки тощо. На жаль, не всі вміють їх відстоювати, боячись сказати те злощасне “ні”. У “Сніданок. Вихідний з 1+1” психологиня Анна Кушнерук розповіла, як правильно відстоювати кордони. Щоб дізнатися більше, читайте далі на kiyevlyanka.
Що таке особисті кордони та як розпізнати їх порушення?
Особисті кордони ー це певні невидимі межі, які ми малюємо, щоб захистити своє психічне, емоційний та фізичний добробут. Вони формують певний бар’єр, який захищає нас від зовнішнього світу та його небажаного впливу.
Часто наші особисті кордони порушують, це відбувається випадково або навмисно. Це проявляється через небажані дотики, втручання в особистий простір, нав’язування думок, маніпуляції, звинувачення, вимоги, користування речами без дозволу, критика особистого життя, зовнішності тощо. Для розпізнавання порушення кордонів існує декілька індикаторів, з огляду на власні відчуття, серед них:
- Відчуття злості;
- Усамітнення/замикання в собі/потреба у відстороненні;
- Коли чужі бажання стають важливіші за власні;
- Дратівливість;
- Спустошення;
- Незакриті образи.
Які ознаки здорових особистих кордонів?
Людина, яка має здорові особисті кордони, має декілька ключових рис, серед них:
- Наявність здорових стосунків. Людина зі здоровими особистими кордонами вміє будувати збалансовані стосунки, які побудовані на повазі, любові, розумінні, довірі тощо;
- Повага до інших людей. Людина, яка побудувала та свідомо визнала межі власних кордонів, визнає та поважає кордони й іншої людини. Вона чуйно та уважно ставиться до бажань та потреб іншого;
- Емоційна стабільність. Люди з добре вибудуваними особистими кордонами адекватно реагують на стрес та вдало керують своїми емоціями. Вони чудово розуміють, де їхні емоції, а де ー чужі;
- Асертивність. Людина зі власними кордонами не боїться висловлювати будь-яку власну думку, навіть якщо вона комусь неприємна, а також бажання, обмеження чи потреби;
- Самосвідомість. Такі люди чудово розуміють, хто вони, об’єктивно оцінюють свої сильні та слабкі сторони, усвідомлюють, чого вони прагнуть, а чого ні.
Як відстояти власні кордони?
Психологиня Анна Кушнерук радить поважати себе не менше, ніж ми поважаємо почуття інших людей. Якщо ми, до прикладу, маленькій дитині намагаємося зробити щось (одягти чи щось дати), то перше, що вона робить ー кричить. У нас, дорослих людей, також внутрішньо спрацьовує ця сигналізація, просто часто ми її заховуємо. Не потрібно боятися іншій людині сказати “ні” через страх її образити. Не варто вважати, що почуття іншої людини більш значущі, ніж ваші. Але при цьому не варто також і знецінювати людину за її певні негативні прояви. Анна також радить при порушенні кордонів не перетерплювати емоції та бажання задля уникнення конфлікту. Ці дії призведуть надалі до продовження внутрішнього конфлікту з цією людиною. Ви будете уникати людини, відчувати себе нещасними тощо. Підсумуємо, сказати “ні” ー це зовсім не погано, навпроти, це можливість дати цим стосункам життя.
Психологиня пояснила також, як правильно відстояти власні кордони. Серед порад виділимо такі, як:
- Ввічливо попросіть;
- Поспостерігайте за собою, відчуйте, на якому етапі комунікації почалося роздратування;
- Проаналізуйте те, що відбулося (коли, як, навіщо);
- Говоріть, що вам не подобається та просіть про іншу манеру: мені це незручно, я не хочу говорити про це тощо.
Також Анна Кушнерук наголосила: вас точно не мають любити за те, що ви зручні, безвідмовні ー це вже не норма, а психологічна патологія. Тому не бійтеся будувати та відстоювати власні кордони.