Kiyevlyanka.info впевнена, що кожен киянин хоча б раз чув про таку іграшку, як неваляйка. Принцип пристрою цієї іграшки чи ляльки досить простий. В основу її береться порожниста посудина, усередині якої встановлено грузило. Саме тому іграшку неможливо перекинути на бік, вона завжди встає. Цінність цієї іграшки в тому, що через свої розміри, форми, конструкції вона зовсім не є небезпечною для дітей будь-якого віку. Однак, не всі замислюються, звідки вона з’явилася на території України. У XIX столітті неваляйка була надзвичайно популярна і тому широко поширена. Як правило, ці іграшки продавали тоді на ярмарках. Спочатку в неваляйки було інше ім’я «перекидайка». Зрозуміло, чому: вона постійно вставала, як б її не перекидаються. Оформляли іграшки у вигляді скоморохів, дівчат на кулі або вагітних купців. Кожна лялька розписувалася яскраво. Виготовлялися вони з дерева, переважно з сосни, липи або осики. Іграшку, кажуть, передавали з покоління в покоління.
Історики вважають, що прийшла неваляйка, швидше за все, через моря, зі Сходу. За їхньою версією, подібні перші іграшки привезли купці. Більшість вчених схиляються до версії про те, що з’явилася вона спочатку в Японії. Історія появи іграшки досить страшнувата. Десь в Японії на одному з островів жив монах-відлюдник, у якого через тривале сидіння атрофувалися всі кінцівки. Ось і створили іграшку за подобою ченця Бодхідхарма, якого японці сприймали як божественне істота без рук і ніг.
В Японії це були не просто іграшки, це були іграшки-Дарун, тобто іграшки, призначені для подарунків. Яскрава і проста іграшка тривалий час була улюбленою іграшкою дітей, її охоче купували для своїх нащадків мами і бабусі і не стільки заради забави, скільки тому що вона розвивала в дітей моторику і уяву.
Ой, як же це цікаво! Ніколи не замислювалась, звідки ці неваляйки взялися. У мене в дитинстві була така, червона, дуже любила її качати. І справді, вона така безпечна, що й не страшно було. А версія про монаха – це щось! Навіть моторошнувато трохи.
Олено, згоден історія з монахом дивна. Але ж цікаво, чи справді вона так з Японії і прийшла без будь-яких своїх аналогів тут? Бо здається, що такі іграшки могли виникнути в різних культурах незалежно. Хоча, звісно, версія про купців теж має право на життя. А от про ‘перекидайку’ — це взагалі відкриття для мене!
Дуже дякую за статтю! Ніколи не думав, що в такої простої іграшки може бути настільки глибока і навіть трохи моторошна історія. Це ж просто диво, як предмет з повсякдення може бути пов’язаний з японськими ченцями! А про ‘перекидайку’ — це взагалі круто, що ми маємо своє унікальне ім’я для неї.