Як відомо, Адріан Прахов – київський меценат, знавець мистецтва, а з його відомим ім’ям пов’язані Кирилівська церква, а також два відомих собори, Володимирський і Софійський. Але чесно кажучи великий слід в історії і в пам’яті залишив не так Адріан, як його дружина та старша донька. Емілія Прахова, дружина відомого мистецтвознавця позбавила спокою одного з найвідоміших митців Михайла Врубеля. Донька Прахова, Олена також закохала в себе художника. Це кохання призвело до одного з найбільших скандалів. Цікаво, читайте далі в нашому матеріалі на kiyevlyanka.
Життєпис фатальної жінки
Емілія Марія Клементина Лестель народилась 20 квітня 1849 року, у Франції. Відносно дівчинки досить довго ходили чутки, що ніби то вона позашлюбна донька воєнного міністра графа Дмитра Мілютіна. Правда це чи ні, досі достеменно не відомо.
З раннього дитинства Емілія мала музикальний слух і талант до музики. Тому вступила до консерваторії, де навчалась по класу фортепіано. Навіть брала приватні уроки у відомого композитора Ференца Ліста. Але стати відомою в музикальному світі їй не судилося, історики кажуть, що причиною стало раннє одруження дівчини. Адже в 16 років вона вийшла заміж за 19 річного студента Адріана Прахова, який в той час навчався на історико- філологічному факультеті Петербурзького університету. Подружнє життя молодят складається досить вдало, подорожі Європою, відвідування найцікавіших та найкращих музеїв, народження дітей. Ідеальна родина. Врешті решт родина зупиняється в Києві.
Емілія Львівна, як розумна господиня засновує в будинку салон, де збираються представники творчої художньої богеми. Адріан Вікторович активно занурюється у вивчення та реставрацію фресок, а також викладає в Київському університеті. До речі, саме фрески стануть однією з причин драматичних подій в житті родини Прахових.
Ексцентрична Емілія
В 60-х роках 19 століття починаються ремонтні роботи в одному з київських храмів, а саме в Кирилівській церкві. Під час цих робіт було знайдено старовинну фреску, яка датується 12 століттям. А вже з 1880 років в церкві починаються великі реставраційні роботи, керівником яких призначено Адріана Прахова. Він починає пошуки художника, якого можна буде долучити до реставрації старовинних фресок і знаходить такого. До роботи залучає молодого 27 річного Михайла Врубеля. Врубель приймає пропозицію Прахова і вже у 1884 році переїздить до Києва. І одразу підпадає під сильний вплив Прахова, та його досить ексцентричної дружини.
Емілія у богемних кругах славилась навіть не стільки вродою, скільки розумом та досить жвавим характером. Збереглись дуже багато цікавих й іноді дивних історій про неї. Стосувались вони у більшості випадків її ставлення до гостей, які досить часто відвідували будинок Прахових. З одного боку вона була уважна і дбайлива господиня, оскільки звернувши увагу на те, що гості досить часто малюють свої нариси на серветках, вона почала розкладати на столах папір і олівці, тим самим назбирала досить велику колекцію робіт відомих на той час митців. А з іншого боку Емілія могла у будь-який момент продемонструвати свій характер, та ще й досить незвичайним чином. Могла дозволити собі вилити чай на гостя, або розбити чашку об підлогу, щоб заспокоїти гостей. А одного разу навіть вилила ціле відро холодної води на дружину відомого скульптора Антокольського. До речі досі не відомо, через що саме и чим не догодила господині дружина скульптора.
Дивний Врубель
Своєю дивакуватою поведінкою славився і Михайло Врубель. Хоча його зовнішній вигляд теж завжди викликав подив. Чорний оксамитовий костюм, панталони замість штанів та штиблети. У такому вигляді він більше був схожий на венеціанця ніж на киянина. А одного разу взагалі прийшов до Прахових обмальований зеленою фарбою. На здивований погляд господині та гостей він відповів, що так краще.
Врубель не боявся і зізнаватись Емілії Львівни у почуттях. Навіть відкрито заявляв Адріану, що одружиться з його дружиною і забере до себе. Хоча чи були ці почуття взаємними підтверджень немає. Зі слів художника це зовсім не очевидно. Адже він писав, що різав себе ножем, через жінку яка його не любила, а може і любила, але багато речей заважало їй розуміти його. Звісно, точніше можна було б сказати, якби було збережено листування Врубеля і Емілії Прахової, адже їй він написав багато листів, але жоден не був збережений. Всі листи були спалені, це була останнє бажання Емілії Львівни.
Емілія на іконі Богоматері
Але найбільшим зізнанням у коханні Врубеля до Емілії Львівни можна вважати ікону «Богоматір з дитям», яка знаходиться в Кирилівській церкві. Тогочасні науковці впізнали в ній риси відомої Емілії Прахової. Коли ж в образі Божої Матері впізнали все ж таки Емілію Львівну стався справжній скандал.
Взяти до уваги поведінку Адріана Прахова, він поводився достойно, не сварився і навіть говорив про те, що немає нічого дивного в тому, що його дружина може подобатись іншим чоловікам. Але він впевнений в її вірності, тому йому точно немає через що переживати. З закоханим у дружину Врубелем Прахов також стосунків не розірвав, а навіть запросив його у наступний проект, розпис Володимирського собору. Ніби нічого і не сталось. Але коли на ескізах знову з’явились знайомі риси Емілії Львівни члени комісії підняли справжній бунт і відмовились від подальшої співпраці з Михайлом Врубелем.
Олена Прахова – ще один образ святої
Після гучного скандалу з Врубелем, Адріан Прахов залучив до розпису Володимирського собору іншого відомого художника Віктора Васнецова. Йому допомагав молодий Михайло Нестеров. Саме він висміював захоплення Врубеля Емілією Львівною і досить скептично відгукувався про ікону «Богоматір з дитям», оскільки не розумів такого палкого кохання. Але недовго він залишався такої думки, оскільки сам став жертвою забороненого кохання до жінки з родини Прахових. Його обраницею стала старша донька Адріана та Емілії – Олена. За іронією долі вже друга жінка родини Прахових втілюється в образ святої і вже інший Михайло зображує Прахову в образі святої Варвари. Цей вчинок не залишився непоміченим і також спричинив досить гучний скандал, але не настільки глобальний як ситуація із закоханим Врубелем.
Фінал романтичної історії художника Михайла і юної Олени Прахової досить драматичний. Хоч Олена і відповідала взаємністю художнику у досить відкритій формі разом їм залишитись так і не судилося. В цьому питання раціональність продемонструвала мати Олени, Емілія, яка заявила, що художники на посаду чоловіків не годяться, тому що дуже не надійні і постійно в пошуках музи, тому заборонила Олені вступати в шлюб з коханим.
В сім’ї Прахових була ще одна донечка, маленька Ольга. Драматичних історій кохання в її житті не було, та й про неї відомо не багато. Єдине, вона також потрапила на ікону в одному з київських храмів. Саме вона зображена на іконі «Богоматір з дитям» у вигляді немовля Ісуса на руках.
Ось такі вони, жінки родини Прахових. Зводили з розуму київських митців настільки, що були зображені у вигляді святих на іконах в найвідоміших київських соборах та храмах. Але чи там лише риси обличчя, чи повне зображення Емілії та Олени важко сказати, потрібна розгорнута експертиза.
