Косметика завжди була потрібна для підкреслення природної краси та створення привабливого жіночого образу. У радянські роки вона стала незамінною для догляду за зовнішністю. Щоб доглянуто і красиво виглядати, киянки купували готові косметичні засоби або робили їх за спеціальними рецептами. З часом тенденції краси змінювалися, як і косметика. Як раніше виглядали киянки, чим фарбували волосся, контури вій, губ і які хитрощі застосовували заради бездоганного зовнішнього вигляду далі на kiyevlyanka.
Поява косметики у Києві: чим жінки почали фарбуватися і як дізнавалися про косметичні новинки?
В давні часи киянки використовували лише натуральні засоби для догляду за зовнішністю. Серед них були трави, калина, сметана, білина… Але після пережитих епідемій, голоду та воєн життя в місті покращилося і з’явилися європейські тенденції краси.
Косметичні засоби вперше з’явилися в жіночому арсеналі в XIX столітті. Тоді до Києва прийшла мода на все французьке: мову, одяг, шампанське… Найбільшу популярність мали французькі парфуми та косметика, які зроблені із натуральних компонентів.
На початку XX століття у Києві відкрилося 20 магазинів, де продавалася косметика: помади, рум’яни, пудри, креми, туші… Також ці засоби можна було купити в аптеках та замовити поштою. Киянки почали дізнаватися про них завдяки виданню «Журнал для господарок». Там була рубрика про красу. На її сторінках можна було прочитати інформацію про косметику французьких брендів. Також у журналі були рецепти косметичних засобів, які продавали за кордоном. Найпопулярнішими їхніми інгредієнтами були мигдальне молоко та олія.
Але ефект від використання куплених чи самостійно зроблених косметичних засобів не завжди відповідав очікуванням. Іноді вони викликали подразнення на шкірі, тому продавці косметики радили киянкам використовувати гумові накладки або обмазувати себе жиром.
Крім цього, в журналі були поради щодо догляду за зовнішністю. Наприклад, як безпечно створити ефект блиску в очах. Для цього потрібно було використовувати коньяк. А от апельсиновий або лимонний сік, навпаки, мав негативний вплив — призводив до почервоніння очей.
Де продавалася косметика у воєнний час і хто нею міг користуватися?
Епоха французької моди тривала недовго, адже почалася Українська революція, яка змінила ставлення киянок до краси. У 1917-1921 роки вони не фарбували губи, вії, брови та мали короткі стрижки. Не носили нічого яскравого. Речі мали сірий та темний відтінки. Пізніше ситуація в країні погіршилася — почалася війна. У таких умовах жінки зовсім перестали приділяти увагу своїй красі та користуватися косметикою. Протягом декількох років вони не робили макіяж та не купували спеціальні для цього засоби.
Під час післявоєнного відновлення Києва асортимент косметики залишався одноманітним, а упаковка — стандартною. Помаду та пудру жінки могли купити в універмагах. Лак для волосся, перш за все, отримували тільки перукарі. Косметику за кордоном купували лише для гримерів театру та кіно. Оскільки виїзд із країни був заборонений багатьом громадянам, отримати косметику іноземного виробництва могли лише родичі тих, хто мав право виїхати з України. Саме тому тривалий час була обмежена кількість косметичних засобів для догляду за зовнішністю.
Пізніше косметика зарубіжних брендів з’явилася лише в деяких магазинах, де можна було розрахуватись іншою валютою чи спеціальними чеками.
Прикладом ідеалу краси радянських часів була жінка з гарною зачіскою, манікюром, яскравими губами та віями. Саме такий образ найчастіше можна було побачити на упаковках косметичних засобів у київських магазинах.
