Гортаючи підручники початкової школи, хоча б раз можна натрапити на вірші Наталі Забіли. Її творчий доробок багатий. За своє життя Наталя написала велику кількість творів для дітей. Хоча були у неї твори й на більш дорослу тематику, подекуди навіть еротичну. А деякі її оповідання дозволяють зрозуміло і цікаво розповісти дітям історію нашого міста Києва. Далі на kiyevlyanka.
Письменниця дворянського роду
Народилася Наталя Львівна Забіла 20 лютого 1903 року у Санкт-Петербурзі. Та, коли дівчинці було 14 років, її родина переїхала до Харкова. Батько ж залишився у Росії. Цікаво, що вона походила зі шляхетного роду. Її дід був скульптором, батьки вчилися у художньому училищі, один родич дружив з Тарасом Шевченком, а інша родичка була дружиною українського художника Миколи Ге. Виховуючись у такій родині, важко обрати інший шлях, окрім творчості.
Попри своє шляхетське походження, вона оминула долю багатьох представників української інтелігенції, яких замордували більшовики. Життя на Харківщині у роки визвольної боротьби були не легкими. Їй довелося рано почати заробляти на хліб. Тому, закінчивши прискорений курс гімназії, Наталя Забіла влаштовується працювати вчителем. Це неабияк сприяло її формуванню як дитячої письменниці – вона краще вивчила тих, про кого і для кого писала і буде писати.
У 1925 році Наталя Львівна здобуває вищу освіту у Харківському інституті народної освіти, закінчуючи історичне відділення. За рік до цього світ побачив перший її надрукований вірш. Завдяки старанням її чоловіка, у газеті “Червоний кордон”, яка видавалася у Кам’янець-Подільську, було опубліковано твір на воєнну тематику.
У 1926 році виходить перша збірка віршів Наталі Забіли, яка називається “Далекий край”. А через рік перша книга з дитячими творами, куди увійшли оповідання “За волю” та “Повість про Червоного звіра”.
У цей час Наталя Забіла вже працює у редакції журналу “Нова книга” та продовжує трудову діяльність в Українській книжковій палаті.
З-під пера письменниці виходять все нові та нові збірки творів. Найвизначніша з них була надрукована у 1934 році. Вона звалася “Ясоччина книжка”. Варто зазначити, що до початку Другої світової війни Наталя Забіла встигла стати автором “Читанок” для другого та третього класів.
Після повернення з евакуації у Казахстані Наталя Львівна стала керівником Харківської письменницької організації та редагувала дитячий журнал “Барвінок”. Періодично виходять нові збірки творів.
Твори про Київ
У 1977 та 1982 роках виходять збірки творів під назвою “Рідний Київ”. Також у 1968 році побачила світ драматична поема “Троянові діти”. У ній Наталя Забіла робить поетичний переказ славнозвісного літописного твору “Слово про Ігорів похід”.
У своїх творах про Київ письменниця описує місто через ситуації, у які потрапляють діти. Наприклад, в одному з творів розповідається про те, як діти гуляли містом. Тут вона описує вигляд Києва: каштани, тополі, парк над Дніпром…
В оповіданні “Старовинний Київ” Наталя Забіла професійно робить поетичний переказ легенди про засновників міста Києва. Завдяки цьому Кий, Щек, Хорив та Либідь стають такими близькими для розуміння дітей. Історія набуває більш реалістичних обрисів. А це так важливо для прищеплення у дітей любові до навчання. Далі у творі розповідається про появу вулиці Хрещатик та про князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Не забуває авторка й про такі історичні місцевості, як Поділ, Боричів узвіз та річка Почайна.
У своїх творах Наталя Забіла намагається бути максимально близькою та зрозумілою для дітей. Завдяки цьому твори цікаві навіть тим дітям, які не дуже люблять читати та навчатися.
Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року у Києві – місті, яке стало для неї рідним та про яке вона написала стільки хороших творів.