У давнину коси були сакральною зачіскою українок. До заміжжя дівчата виплітали їх різноманітними способами, прикрашали стрічками та вінками. Коса була символом дівочої вроди, честі та цноти. Заміжня жінка мала ховати волосся під хусткою та відмовитись від дівочих прикрас. Докладніше про те, як киянки плели коси, розповідаємо в статті на kiyevlyanka.
Традиційні коси киянок та їх значення у житті
Дівоча коса для українок була потужним оберегом. Навіть більше, їй надавали містичних властивостей – здатності захищати від злих сил, дарувати родині добробут та здоров’я. Сплітали її з трьох рівних пасм, й чим довша була коса, тим краще для дівчини. Українки вплітали у коси різнокольорові стрічки, а також прикрашали голову вінками.
Щодо варіантів кіс, то серед киянок були поширені наступні:
- одна або дві коси, прикрашені стрічками та дукатами;
- дві коси, викладені на голові віночком;
- два «колоски», виплетені по сторонах прямого проділу.
Цікаво, що шовкові стрічки для прикрашання зачісок мали дарувати своїм коханим дівчатам саме парубки – щонайменше тричі на рік. Стрічки обирали різних кольорів, кожен із яких мав певний символізм, а також мало значення те, в якому порядку їх вплітали до коси.
Волосся на голові мало бути гладко зачесаним, адже безлад та розплетена коса асоціювались із втратою цноти. Цей сюжет описаний у багатьох віршах та народних піснях, а Тарас Шевченко зобразив розплетеною косу Катерини з однойменної поеми. Якщо дівчина поводилася на вечорницях розпусно або зраджувала коханого, то її косу могли обмазати дьогтем.
Відповідно, коса мала неабияке значення на весіллі. Спочатку косу розплітали. Цей ритуал прощання з дівоцтвом робили після дівич-вечора або суботнім ранком напередодні весілля. Дівчина сиділа на вивернутому кожусі, який був запорукою її родинного добробуту. Косу починав розплітати брат або батьки та сестри, які також знімали вінок та стрічки. Їх могли або пустити по воді або передати у спадок молодшим сестрам.
Потім косу знову виплітали, змащуючи її медом. Також до неї могли вплітати часник (для захисту від злих сил), зерно (символ народження нового життя) та монети (ознака добробуту). Іноді також додавали квіти та трави, а саме – чорнобривці, руту та барвінок. Потім дівчині одягали новий головний убір заміжньої жінки.
Заплітати коси після весілля жінка не мала права. Тепер її волосся міг бачити лише чоловік. Іноді косу на весіллі також обрізали на знак покори чоловікові, якщо дівчина була з бідного роду або йшла заміж проти власної волі.
Цікаво, що розплітання волосся та пов’язування хустки нареченій можна побачити й на весіллях у ХХІ столітті. Проте, жодних заборон щодо плетення кіс після заміжжя вже немає.
Обряди та звичаї, пов’язані з косами
Киянки дуже цінували свої коси та особливо уважно турбувались про них. Власне, матері піклувались про волосся донечок від самого народження. Так, під час першого купання до купелі новонародженої дівчинки клали гребінець, щоб її волосся було довге, густе та гарне.
Перший раз волосся стригли лише на перший день народження. Цього дня хрещений батько мав відрізати дівчинці жмут волосся, примовляючи особливі побажання. Острижений жмут спалювали, а одне пасмо залишали та зберігали протягом усього життя.
Надалі волосся дівчині не підрізали аж до весілля. Лише іноді дозволялось підстригати кінчики, але дівчина ні в якому разі не мала робити це сама. Для догляду за волоссям киянки використовували ополіскування різноманітними пахучими травами (любисток, пижма, аїр тощо). Волосся часто розчісували та старанно виплітали коси. Цьому мистецтву, як і плетінню вінків, дівчат навчали з дитинства матері або старші сестри.
Ще один обряд, пов’язаний з косами, проводили, коли дівчинці виповнювалось 5 або 6 років. Цього разу хрещена мати заплітала похресниці перші коси та робила це навхрест – з потилиці, з лоба та від вушок. Для цього ритуалу також були спеціальні слова-примовляння, покликані допомогти дівчинці в майбутньому приваблювати гарних парубків.
Коси сучасних киянок
З косами на концертах та різноманітних публічних подіях у ХХІ столітті можна побачити чимало відомих киянок. Особливо полюбляють їх співачки, наприклад, Юлія Саніна, Надя Дорофеєва та Джамала.
Проте, мода ця повернулась раніше. Так, однією з відомих українок, яка надавала перевагу косам, була письменниця Леся Українка.
Згодом коси набули поширення й популярність серед спортсменок, адже тренуватись та виступати з ними на змаганнях дуже зручно. Так, українська бобслеїстка Лідія Гунько обожнює коси, часто тренується з ними, а, виступаючи на Олімпіаді в Пекіні, зробила їх синьо-жовтими.
Призерка Олімпіади в Токіо 2020 року зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх теж надає перевагу косам під час змагань. Більше того, «колоски» перед турнірами вона виплітає сама й цей ритуал діє на дівчину заспокійливо й надає їй сил для перемог.
Тож, сучасні киянки знають та використовують секрети своїх прабабусь й на вулицях столиці щодня можна зустріти чарівних українок з майстерно виплетеними косами.
Джерела: