Дуже рідко за життя люди стають легендами. Але киянка Ліна Костенко це жінка, яка стала прикладом для багатьох українців. Вона надихає та стимулює, вона приклад як йти вперед не зупиняючись, а також як бути вільною людиною, говорити правду відкрито і не боятись. Громадська діячка, поетеса та публіцистка Ліна Костенко – це яскравий приклад української волі. Далі на kiyevlyanka.
Життєвий шлях
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року, в місті Ржищові, що на Київщині. В родині вчителів. У віці 6 років Ліна разом з батьками переїхала до Києва, де вона навчалася у школі під номером 100, яка знаходилась на Трухановому Острові. До речі, в цьому робітничому селищі оселилася й родина. Саме цьому місцю присвятила один зі своїх віршів Ліна Костенко, він мав назву «Я виросла у Київській Венеції». Також дівчинка відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», який на той час редагувався Андрієм Малишком. Свої перші вірші вона випустила вже у 16 років. Після закінчення школи молода поетеса вступила до Київського педагогічного інституту. Що цікаво, ще в молоді роки Ліна Костенко вже мала тавро доньки «ворога народу», як казали в той час. Її батько був видатним викладачем, знав 12 мов, але його було засуджено у 1936 році на 10 років у концтаборі.
Згодом Ліна вступає до Московського літературного інституту імені Горького. Знайомство з цікавим творчими особистостями, студентські роки і по завершенню навчання Ліна видає свою першу збірку «Проміння землі». Про особисте життя поетеси відомо небагато, спочатку вона була одружена зі своїм однокурсником, польським письменником Єжи Яном Пахльовським, з яким у них народилася чудова дівчинка Оксана у 1956 році. Вдруге Ліна вийшла заміж за українського кінознавця Василя Цвіркунова, в їхньому шлюбі народився хлопчик, на ім’я Василь.
Шістдесятниця
В період розквіту шістдесятництва внесли великі зміни в розвиток культури, але це не дуже сподобалось владі. Збірки віршів Ліни Костенко викликали величезний інтерес в публіки. Особливо збірки «Вітрила» та «Мандрівки серця». Саме завдяки останній, Ліна Костенко зайняла почесне місце в рядах майстрів української поезії та літератури. З 1960 року вона активно брала участь у вечорах київського клубу творчої молоді. Згодом, її починають критикувати за аполітичність та ставлять на стоп запланований до зйомки фільм за сценарієм Костенко «Дорога вітрів». А вже у 1963 році влада відкрито заявила про своє незадоволення працею таких діячів, як Вінграновський, Драч та інші, серед них звісно була і Ліна Костенко.
В тому ж році призупинили повністю друк збірок поетеси. Тому в ці роки Костенко друкувалась за кордоном, оскільки в Україні її твори публікували дуже рідко. В 1965 році вона підписала листа – протест, в якому йшлося, про незаконність арештів української інтелігенції. Вона була присутня на суді у Львові, де на той час висунули звинувачення Михайлу Осадчому та Мирославі Зваричевській. Зі своїм товаришем Іваном Драчем вона звернулась до редакції однієї з львівських газет, закликаючи письменників стати на захист заарештованих. Письменники ж брати участь в такій активності побоялись, але написали клопотання до суду, яке на жаль не було прийнято. Але сама подія мала величезне моральне значення для багатьох українців того часу.
А вже в 70-х роках Ліна Костенко потрапила до чорного списку, який було складено все тими ж ЦК КПУ. Лише через 7 років світ побачив нову збірку поетеси «Над берегами вічної ріки». А ще через деякий час виходить історичний роман «Маруся Чурай», який пролежав на полиці майже 6 років до того, як його побачив світ. Роман одразу став настільки популярним, що тираж у розмірі 8 тисяч екземплярів розійшовся за 3 дні. А в 1981 році, коли народні артисти виконували цю драму на сцені, стався майже справжній бунт. Не дивлячись на прискіпливий нагляд з боку КДБ, глядачі пів години не відпускали артистів зі сцени. Згодом «Маруся Чурай» і збірка з прекрасною назвою « Неповторність» були нагороджені Шевченківською премією.
Нові часи
На початку 90-х цікавість до творчості Ліни Костенко зростає ще більше. У 1989 році вона видає збірку «Вибране», яка здобуває шалену популярність. Багато з її колег по цеху, користуючись моментом обрали свій майбутній шлях із депутатським значком на грудях, а от Костенко демонстративно відмовилась. В неї знов складались не найкращі стосунки з владою. Оскільки їх політика була стара як світ, спочатку Костенко намагались не помічати, а згодом знову спробували приручити. У 2000 році Леонід Кучма навіть нагородив її орденом Ярослава Мудрого, але вона відмовилась навіть заявлятись на церемонії. Сказавши лише одне, що державна біжутерія їй не потрібна. Пізніше вона так само відмовилась і від звання героя України. Лише один раз Ліна Костенко порушила своє принципове затворництво стосовно влади, коли погодилась стати довіреною особою Віктора Ющенка в 2004 році. Але головні принципи лишились непохитними, вона не пішла у велику політику, досить рідко з’являлась на заходах, а ще рідше відповідала на телефонні дзвінки.
Захоплення Зоною
Ще з 1991 року Костенко дуже часто брала участь в різноманітних експедиціях до Чорнобильської зони відчуження. Вона вважала, що будь-яка поїздка туди знімає з тої землі посмертну маску. Саме тут, де час ніби то зупинився і люди живуть в своєму особистому світі, вона відпочивала душею. В кожному селі чи містечку в неї завжди були знайомі до яких вона обов’язково навідувалась, або ж передавала гостинці, якщо не мала змоги приїхати самостійно. Це був її особистий світ без масок і мішури, це був світ справжніх відчуттів та людей. Вона постійно намагалась говорити про своє ставлення до цього місця, кожен її виступ був резонансним та викликав бурхливі емоції аудиторії. Одного разу Костенко запросили до участі у телевізійній програмі «Розслабтеся, ви в ефірі», і все б нічого, але Ліна Костенко вирішила що потрібно запросити знімальну групу в Овруцький район. Та більшість часу всієї програми вона розповідала про Зону. Вона відвідувала це місце дуже багато разів, доки мала сили.
Орден Почесного Легіону
У 2022 році, Ліна Костенко отримала нагороду – Орден Почесного Легіону. Нагороджував її посол Франції в Україні. Вручаючи їй нагороду він промовив, що її рішучість залишатись людиною з активною громадською позицією це вже величезний приклад для всіх.
В одному зі своїх коментарів, посол зізнався, що коли запропонував президентові Франції нагородити Ліну Костенко він навіть і не думав, що вручення Ордену відбудеться під час повномасштабної війни в Україні. Нагорода для самої поетеси була великою несподіванкою, оскільки як вона сама казала, що належить до «всесвітньо невідомої літератури». З іншого боку ця нагорода це лицарський орден, тримати та носити його велика честь. Завітав до посольства Франції і Віталій Кличко, який дуже хотів привітати поетесу. Він зазначив, що Ліна Костенко, для нього це людина яка ніколи не ломалась від впливу часу та різних обставин, а також ніколи не зраджувала своїм принципам.
Костенко зі свого боку під час нагородження викликала мера Києва на імпровізовану сцену подякувавши йому за сумісні подорожі до зони. На урочистій церемонії читали вірші поетеси навіть у французькому перекладі.
Останні свої роки Ліна Костенко проводить вдома майже постійно, відмовляється від спілкувань з пресою та журналістами. Зараз її особистий світ наповнюють лише найближчі люди її життя.
