Все її життя, як кіно, було наповнене безліччю цікавих подій і пройшло перед камерами в оточенні режисерів та акторів. Багато хто дізнався про Еліну Бистрицьку після зйомок фільму «Тихий Дон», який переглянуло 47 мільйонів глядачів. Стати акторкою було її покликанням. Вона мріяла зніматися в кіно з дитинства, але задовго до цього кілька років займалася медициною, як її батько. Пізніше Еліна зіграла десятки ролей у театрі та кіно, завоювавши велику популярність та визнання. Далі на kiyevlyanka.
Юні роки в період війни: перша робота та навчання акторській майстерності
Киянка Еліна Бистрицька народилася 4 квітня 1928 року. Її мати працювала у школі, а батько займався медициною. Майбутня кінозірка виросла у люблячій сім’ї. У юні роки вона зрозуміла, що хоче бути актрисою, і разом зі своїми друзями влаштовувала театральні вистави для сусідів. Але, перш ніж здійснити свою мрію, їй довелося пережити важкі часи.
Після початку Другої світової війни батько Еліни отримав призначення на роботу до санітарно-епідеміологічної станції Ніжина. Влітку до нього приїжджала родина із Києва. Пізніше Еліна вирішила там залишитися. Вона стала однією із добровольців, які надавали медичну допомогу пораненим. Тим часом у Києві відбувалася евакуація місцевих мешканців. Спочатку мати та сестру Еліни евакуювали до Харкова, а потім до Актюбинська. Війна їх роз’єднала та змінила подальшу долю.
1942 року Еліна закінчила курси медсестер. Вона працювала лаборанткою у фронтовому пересувному евакогоспіталі за кордоном, а потім у різних містах України. За сумлінну працю та допомогу сотням пораненим військовим дівчину нагородили орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Потім її життя змінилося. Новою сторінкою в біографії Еліни став початок акторської кар’єри. Після закінчення школи вона хотіла вступити до театрального інституту, але батьки були проти:
«Мої батьки вирішили, що я піду стопами батька. Він був військовим лікарем широкого профілю. Коли я вперше заговорила про театральний інститут, вони й чути про це не хотіли», — згадала актриса.
Але вона була проти того, щоб присвячувати своє життя медицині, хоча тривалий час працювала у цій сфері. Киянка вступила на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. Її день був розписаний по годинах. Спочатку вона була на навчальних заняттях, а потім відвідувала балетний клас, танцювальний гурток та студію вокалу.
Також разом з іншими студентами Еліна брала участь у конкурсах. Після перемоги на одному з них талант дівчини високо оцінили — дали нагороду, путівку на відпочинок, а ще порадили їй вступити до Київського інституту театрального мистецтва. У тому ж році вона вирішила ризикнути і розпочати все спочатку. Еліна забрала документи з Ніжинського інституту та поїхала до Києва здійснювати свою мрію стати актрисою.
Вона подала документи у два інститути: кіно та російського театрального мистецтва. Проте в жоден з них дівчину не прийняли. Їй запропонували стати студенткою українського відділення у майстерні Івана Чабаненка та Леоніда Олійника:
«Думаю, це сталося тому, що серед абітурієнтів було небагато таких, хто чисто та вільно розмовляв українською, а я володіла нею так само, як і російською», — сказала вона з цього приводу.
Еліна Бистрицька була старанною студенткою. Вона навчалася на відмінно і з задоволенням відвідувала заняття з акторської майстерності, риторики, вокалу та інших предметів. Після навчання вона підробляла в цирку — брала участь у циркових виставах.
Від маленьких ролей до грандіозного успіху: як Еліна Бистрицька стала популярною актрисою?
Акторська кар’єра киянки Еліни Бистрицької розпочалася у студентські роки. Крім підробітку в цирку, вона також знімалася в кіно. Після кількох кастингів її запросили взяти участь у зйомках фільмів. Вперше вона з’явилася на екрані у сюжетах «У мирні дні» та «Тарас Шевченко».
1953 року Еліна закінчила театральний інститут і хотіла продовжити займатися акторською діяльністю. Завдяки невеликому досвіду роботи в кіно, вона змогла зарекомендувати себе як талановита актриса. Тоді їй пощастило влаштуватися працювати у Вільнюський російський драматичний театр.
Спочатку вона брала участь у виставах. Її акторська майстерність, унікальна харизма та приваблива зовнішність не залишилися непоміченими. Не лише глядачі, а ще й режисери та сценаристи зацікавилися юною актрисою. Вже за рік вона отримала першу головну роль у кіно. Їй запропонували зіграти лікаря у фільмі «Незакінчена повість», і вона погодилася, тому що під час війни працювала у військовому шпиталі.
Тоді ніхто навіть уявити не міг, що зйомки в цьому фільмі стануть для Еліни першим кроком до великої слави. 1955 року відбулася прем’єра. «Незакінчену повість» переглянуло 30 млн людей. Після цього за підсумками опитування читачів газети «Радянська культура» киянку визнали кращою актрисою року.
Наступні фільми, в яких знімалася Еліна, стали не менш популярними. 1958 року вона взяла участь в екранізації «Тихого дону». Це був один із її улюблених романів. Після прем’єри він отримав 3 призи на радянському кінофестивалі та був визнаний на багатьох закордонних конкурсах.
З того часу успіх та популярність стали її вірними супутниками на творчому шляху. Еліна Бистрицька постійно приймала пропозиції зніматися у фільмах: «Все залишається людям», «Микола Бауман», «Добровольці» та інших. У 1966 році їй присвоїли звання народної артистки РРФСР. Протягом наступного року вона також брала участь у кінозйомках, але вони вже не викликали в неї такий великий інтерес, як раніше. Вона хотіла проявити себе по-іншому. Новою мрією київської актриси стала робота у Малому театрі:
«За можливість працювати в Малому театрі я віддала б усі скарби світу», — писала Еліна у своїх мемуарах.
Завдяки успішному початку акторської кар’єри багато хто знав Еліну Бистрицьку в рідному їй Києві та за кордоном. Після проходження кастингів їй запропонували взяти участь у виставі «Веєр леді Віндермір». 1958 року відбувся дебют актриси в Малому театрі. Там вона працювала наступні 50 років. Киянка грала у спектаклях вітчизняних та зарубіжних режисерів. Деякі з них стали улюбленими для глядачів, наприклад: «Маскарад», «Довгий день йде в ніч», «Кохання Ярова».
Особисте життя
Успішна кар’єра актриси не стала на заваді для створення щасливого сімейного життя. У багатьох інтерв’ю Еліна Бистрицька розповідала, що вийшла заміж за чоловіка, в якого закохалася з першого погляду. Її обранцем став співробітник Міністерства зовнішньої політики СРСР Микола Кузьмінський. Вони познайомилися 1958 року, коли були в гостях у спільних друзів.
На відміну від інших закоханих пар, вони не приховували свої почуття і одразу вирішили жити разом. Через 4 дні після знайомства Микола Кузьмінський зробив Еліні пропозицію руки та серця. Киянка погодилася, і в тому ж місяці відбулося їхнє весілля. Вони були у шлюбі 27 років, любили та підтримували один одного, але з роками їхні почуття вже не були такими, як раніше. Наприкінці життя Кузьмінський та Еліна вирішили розлучитися.
Захоплення та викладацька робота
Окрім акторської діяльності киянка любила спорт. Вона не лише займалася фізичною підготовкою, щоб добре виглядати на сцені та в кадрі. Також відомо, що Еліна ходила на виступи спортивних команд. Зірка театру та кіно підтримувала та мотивувала їх на перемогу. Тренери говорили, що Еліна приносить успіх спортивним командам. За їх ініціативою 1975 року артистку призначили президентом Федерації художньої гімнастики СРСР:
«Я дуже намагалася бути хорошим президентом. Намагалася досягти, щоб наші гімнастки займали перші місця у цьому дуже гарному виді спорту. Художня гімнастика мені була близькою, я її розглядала навіть не як вид спорту, а як мистецтво. Я поставила перед собою та моїми новими підопічними амбітну мету: досягти, щоб наші гімнастки вийшли у світові лідери. Вирішила взятися за художню гімнастику всерйоз», — сказала вона із цього приводу.
Ще одним улюбленим заняттям Еліни була викладацька діяльність. Досягши слави та популярності в кіно та театральному мистецтві, вона із задоволенням ділилася своїм досвідом, спогадами та авторськими літературними мемуарами на концертах. З 1978 року вона викладала у Вищому театральному училищі ім. М. З. Щепкіна, а потім кілька років знімалася в кіно.
Останні роки життя легендарна актриса присвятила літературній творчості. Вона займалася написанням автобіографічних книг «Зустрічі під зіркою надії» та «Зірки на небі», в яких розповідала про важливі події в її житті та близьких їй людей. Таким чином, вона хотіла залишити пам’ять про себе для шанувальників та молодого покоління. 26 квітня 2019 року актриса померла. Її поховали на Новодівочому цвинтарі.