Плеяда українських письменників та поетів середини та другої половини 20 століття незчисленна. Ми звикли до популярних імен, таких як Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина та інші. Та були серед їх знайомих й не менш талановиті творці художнього слова. Однією з них є Наталя Кащук. Далі на kiyevlyanka.
Народжена на Донеччині
25 жовтня 1937 року у місті Слов’янську народжується Наталя Омелянівна Кащук. Її батьки не були місцевими. Через службу батька родина певний час проживала на Донеччині. Сам же Омелян Павлович був родом з Черкаської області, а мама взагалі з Поділля.
Саме на батьківщину мами, у Кам’янець-Подільський, довелося втікати від голодної смерті родині під час Другої світової війни. На жаль, без батька, тому що німецькі окупанти відправили його до концтабору. Хоч згодом він зміг втекти з рук нацистів, але у 1942 році помер.
Навчаючись у старших класах, Наталя почала відвідувати літературну студію під керівництвом Євгенії Мойсеївни Гінзбург, яка викладала у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті. Саме завдяки сприянню філологині Наталя Омелянівна змогла опублікувати свій перший вірш “Дума над Дністром” у газеті “Прапор Жовтня”.
По закінченню школи Наталя вступає до Чернівецького університету. Тут вона теж долучається до літературної студії. Вже за рік на одному з творчих вечорів Наталя Кащук знайомиться з Платоном Вороньком, якого письменниця називала літературним “хрещеним батьком”. Тоді ж вона прочитала свій вірш “Леся Українка“, який у 1956 році було надруковано в альманасі “Кам’янець-Подільський”. Цього року Наталя Кащук переводиться у Київський університет.
Київський етап творчості
У місті Києві у Наталі Омелянівні з’являється ще більше можливостей для творчості. В університетській літературній студії вона знайомиться з Василем Симоненком, Борисом Олійником, Володимиром Коломійцем та іншими письменника і поетами, які впишуть золотими буквами свої імена в історію української літератури 20 століття.
Серед інших відомих письменників, які входили до оточення дівчини, були Павло Тичина, Максим Рильський, Олесь Гончар, Володимир Забаштанський, Павло Усенко, Микола Сом. Згодом коло її друзів поповнилися такими людьми як Володимир Івасюк, Ганна Світлична, Дмитро Гнатюк, Ніна Матвієнко, Іван Миколайчук та інші.
Після закінчення університету в 1959 році Наталя Кащук працювала редактором у Держлітвидаві та видавництві “Дніпро”. Пізніше була кореспондентська робота у журналах “Україна” та “Радянська жінка”.
Наталя Кащук була сміливою жінкою і не боялася висловлювати свою думку щодо тодішньої політики. Так, у 1968 році вона написала вірш “Кирилівський собор”. Це був твір на підтримку Олеся Гончара. Після публікації його роману “Собор” автора почала цькувати радянська влада.
Наталя Кащук відома також як авторка нарисів про українську мову. На основі цих її малих творів створюється цикл радіопередач на Республіканському радіо. Взагалі Наталя Омелянівна була вірна українській мові, попри те, що знала досить багато інших європейських мов. Сучасники відзначали, що її не вдалося “зросійщити” ні у житті, ні у творчості.
На жаль, ще зі студентських років Наталя мала серйозні проблеми із серцем. У різний час їй довелося перенести дві операції. Під час третьої, 2 липня 1991 року, письменниця померла.
Смерть Наталі Кащук була відчутним ударом для українського літературного товариства. Це простежується у некрологах та творах-реквіємах її друзів та колег. Письменник Микола Мачківський навіть написав біографічний роман про Наталю Кащук “До вежі черленої”. У ньому він, зокрема, згадує період, коли жінка допомагала йому у зборі матеріалів до його книги.