20 століття багате на видатних особистостей в українській культурі. Навіть, попри більшовицький тиск, письменники, співаки, художники, актори знаходили змогу творити. Їхні імена навічно закарбовані у культурній спадщині нашого народу. Серед них також є ім’я Марії Донець-Тессейр. Далі на kiyevlyanka.
Французьке походження
4 травня 1889 року у Києві народжується Марія Едуардівна Тессейр. Таким незвичним прізвищем дівчина завдячує своєму батьку, який був французом за походженням.
Освіту Марія здобувала в Інституті шляхетних дівчат, Фундуклеївській гімназії, а пізніше у консерваторіях Відня та Мілану.
Творчий шлях був обраний не випадково. Вона зростала в обдарованій родині. Її батько був скрипалем Київського симфонічного оркестру. З малих років Марія теж навчалася гри на скрипці, а потім спробувала себе у церковному хорі.
Варто зазначити, що величезну основу її творчого зростання перед закордонним навчанням було закладено музично-драматичній школі Миколи Лисенка, де її викладачем був Олександр Мишуга.
У 25-річному віці відбувається її дебют в опері. Тоді у місті Пйомбіно вона виконала партію Норіно в опері Доніцетті “Дон Паскуале”. Якби не початок Першої світової війни, то співоча кар’єра Марії, ймовірно, була б пов’язана з Італією або Францією. За досить короткий час вона встигла стати популярною на Апеннінах, отримала золоту медаль від міського муніципалітету Пйомбіно та отримала запрошення виступати у Ніцці.
Зрештою Марія Тессейр повертається до Києва. Більша частина її кар’єри пов’язана з Київським театром опери та балету (Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка). Тут вона була солісткою близько 28 років. А пізніше продовжила викладацьку діяльність. Однак всередині 1920-х років вона працює ще у двох театрах опери та балету – Харківському (Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка) та Свердловському (Єкатеринбурзький державний академічний театр опери та балету).
Тимчасові творчі переїзди до інших міст були пов’язані з її чоловіком Михайлом Івановичем Донцем, який теж був оперним вокалістом.
Цікаво, що подружжям проживало у будинку, який було зведено за рахунок коштів, які уряд асигнував Михайлу Івановичу в якості відзнаки за 30-річчя творчої діяльності. Садиба була зведена на схилі Дніпра і стала місцем, де часто збирався тодішній столичний бомонд. Однак у 1941 році за доносом колег Михайла Донця було заарештовано. Лише у 1955 році Марія Тессейр дізналася, що її чоловіка була розстріляно співробітниками НКВС у тому ж таки 1941 році.
Сама жінка теж попала у немилість до радянської влади. За те, що вона залишилася в окупованому Києві, комуністи звинуватили її у колабораціонізмі та кинули за ґрати. Завдяки втручанню Микити Хрущова вдалося звільнити жінку. Після звільнення з в’язниці Марія Едуардівна продовжила жили у будинку письменників “Роліт”, тому що маєток відібрали комуністи.
Творчий шлях
Після війни Марія Тессейр продовжила викладати. У 1953 році вона стала професором Національної музичної академії, а у 1963 році її відзначено званням народної артистки УРСР.
Серед найвідоміших учнів Марії Едуардівни є Ірина Масленнікова, Євгенія Мірошниченко, Майя Шахбердиєва та інші.
Найбільш відомими її оперними партіями є: Оксана із “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, Царівна Лебідь із “Казки про царя Салтана” М. Римського-Корсакова, Віолетта з “Травіати” Джузеппе Верді, Олімпія із “Казки Гофмана” Жака Оффенбаха та інші.
На честь Марії Едуардівни Донець-Тессейр у Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського було встановлено меморіальну дошку біля класу, в якому вона викладала.
Померла оперна співачка та викладачка 15 грудня 1974 року.