Студенти — золото нації. Саме на молоде покоління нація покладає надії та вірить, що саме вони змінять життя в кращу сторону. Київ завжди був прогресивним містом, освіта та наука впродовж багатьох століть тут була та залишається передовою. В Україні столицю вважали головним джерелом модних трендів. Про стиль та образ життя столичних студентів та студенток в період ХІХ сторіччя, далі на kiyevlyanka.
Портрет студента та студентки ХІХ сторіччя
Студенти, власне як і викладачі, відрізнялися своїм зовнішнім виглядом серед інших людей. Середньостатистичний студент у ХІХ сторіччі мав повних 20 років, після закінчення семінарії або гімназії він переїхав до столиці. Скоріш за все юнак походить з благородної, але бідної родини, тож на ньому, скоріш за все, потертий кашкет, перекуплений у старшокурсника та перешитий мундир ще шкільних часів. Студенту вистачає коштів, щоб винаймати кімнату разом з декількома своїми друзями та неповноцінно харчуватися. Через відсутність сніданку та вечері студент не може заснути, адже його тривожить біль у шлунку.
У столичних студенток в ХІХ сторіччі справи йшли дещо краще. Тоді більшість студенток походило з родини міщан чи підприємців. Цікаво, що до університету та інституту дівчата вступали у 21 рік, адже їм доводилося вчитися ще один рік в школі для того, щоб мати потрібну базу знань для вищого навчального закладу. Дівчата ніде не підробляли, а жили на рахунок батьків. Форму, на відміну від хлопців, вони також не носили, але по скромному темному вбранню легко можна було зрозуміти хто вона.
Чому студенти виглядали як солдати і як легко можна було “вилетіти” з університету
На початку ХІХ сторіччя всі студенти виглядали як солдати. В період, коли країною керував Микола І всі студенти дійсно носили форму, яка схожа на військову. Микола І ніколи не планував керувати країною й з дитинства став на військовий шлях, тому під час його правління ми можемо спостерігати його прихильність до військової тематики навіть в студентській формі.
Звичайний студент носив не тільки мундир, а й шпагу при собі, яка б підкреслювала статус хлопця. Зачіску студенти також мали робити за наступними правилами:
- Волосся на чолі та скронях мало бути не більше 4,4 сантиметра;
- Біля вух та потилиці волосся мало бути коротким і не прикривати комір та обличчя;
- Волосся має бути зачесане справа наліво.
А для правильної постави студенти постійно відвідували уроки з фехтування, танців, верхової їзди тощо.
Але у 1837 році вимоги до форми студентів стали жорсткішими. Шпага та капелюх стали обовʼязковими атрибутами, які студенти повинні були мати при собі навіть під час світських заходів. Цікаво, що тоді столичні університети оцінювали не за успішністю студентів, а саме за їх зовнішнім виглядом.
Якщо студент порушував правила, то його відправляли до карцеру на один день, де годували тільки хлібом з водою. Якщо студента вдруге ловили на порушенні правил, то його відправляли в карцер на два дні, а якщо втретє, то на три. Вчетверте імʼя студента потрапляло до чорного списку, а це було недалеко до відрахування з університету. Студента могли покарати навіть, якщо він не дотримувався правил в іншому місті. В університеті Святого Володимира навіть був випадок, коли студента відрахували за те, що він гуляв Приморським бульваром в Одесі з вусами, у незаправленому сюртуку.
Наука для бідняків й свобода студентів
Коли на престол прийшов імператор Олександр ІІ, то він почав послаблювати правила щодо форми для студентів. Спочатку вони носили звичайні картузи, замість трикутних капелюхів, та через загальну лібералізацію інспекція ставала слабшою, а форму почало носити все менше і менше студентів.
Через те, що народ біднів, студенти вдягалися як хотіли, хтось носив вишиванку, хтось свитку, хтось тужурку, хтось чумарку, а хтось віцмундир. В середині 1850-х років в аудиторіях зʼявилися холопомани, які вдягали вишиванки, свитки, шапки, а на голові носили зачіску “горщик”.
В кінці 1850-х років Олександр ІІ дозволив студентам не носити мундири у вільний час від університету, а у 1861 році взагалі скасував студентську форму, але не дозволяв вдягати національну. В результаті більшість студентів почали носити в університеті неофіційні костюми. Але вже у 1884 році імператор Олександр ІІІ підписав закон про повернення обов’язкової шкільної форми як в університеті, так і за його межами. Виглядала форма як і раніше.
Про догляд за одягом
У ХІХ сторіччі студентів ділили на казеннокоштних, тобто бюджетників, та своєкоштних, тобто контрактників. Вбрання для казеннокоштних студентів замовляли у кравця, але пошив був не індивідуальний. Кравець знімав мірки з трьох студентів: середнього, низького та високого росту.
Щовечора студент мав здати вбрання в гардероб, адже в шафі він не міг його тримати. Для догляду за одягом столичний університет Святого Володимира наймав праль, де прали, прасували та зашивали дірки на одязі. Випраний одяг та свіжу постільну білизну в гуртожиток доставляли у пʼятницю, щоб в суботу студент міг її замінити після лазні. Але сорочки, підштанки, шкарпетки й спідню білизну студентам видавали два рази на тиждень. До речі, взуття студентам постійно натирали спеціальні лакеї.
В разі відрахування студенту він мав повернути одяг університету, а якщо помирав, то родина віддавала решту одягу, яка не знадобилася для поховання сина.
А ось контрактники мали замовляти одяг в кравця. Деякі розумахи купляли держані мундири в яких перешивали комірець на блакитний, а ґудзики на жовті. Були навіть випадки, коли бідні студенти робили бізнес на перешиванні мундирів.
Де і як жили студенти ХІХ сторіччя?
Як ви могли зрозуміти, казеннокоштні студенти отримували від навчального закладу прислугу, а деякі взагалі приїжджали до Києва зі своїми, щоб підкреслити високий статус. А ось контрактникам доводилося винаймати квартири, й рідко виходило так, що студент жив 4 роки без переїздів.
Знайти студентський прихисток в ті часи ніколи не було проблемою. Більшість студентів жили в Латинському кварталі, де були відносно недорогі апартаменти. Часом в одній кімнаті могло жити по декілька осіб, студенти навіть займали непридатні для життя приміщення, наприклад, горище або комору.
Набагато простіше було тим студентам та студенткам, чия сімʼя переїжджала до Києва. Але в столиці навіть був випадок, коли студент Павло Грас вирішив збудувати власний дім в районі Либідської.
Як розважалися студенти?
Студенти того часу були вправними танцюристами й на балу могли втерти носа навіть генералу. Багато хлопців та дівчат займалися співом в хорі та театром, де влаштовували благодійні вистави. Прибутки могли доходити цифри 6 тисяч рублів і ці гроші вони жертвували бідному населенню. Спорт та фехтування також були неодмінною частиною життя студента, але влада пропагандувала дещо інші способи проведення дозвілля.
Тодішній генерал Бібіков заохочував студентів ходити грати в більярд, карти, ходити на вечірки з повіями, які могли відбуватися в несподіваних містах, наприклад, у погребі Братського монастиря. Часом на студентських квартирах могли навіть відбуватися невеликі оргії.
Генерал дозволяв студентам робити все, щоб молоді юнаки не втручалися в політику. “Господа, пляшите, картежничайте, ухаживайте за чужими женами, посещайте б…, бейте б…, но политикой не занимайтесь, а то выгоню с университета”, — говорив генерал Бібіков.
Використані джерела: