Історія столичного будинку моди

Array

У всі часи кияни любили гарно і вишукано вдягатися. Киянки постійно вишукували можливість отримати якийсь модний одяг з-за кордону, або купляли дорогі тканини і замовляли сукні на європейський манір. Згодом, у післявоєнні часи в Києві зʼявилася потреба у пошитті великої кількості одягу. Було задумано будівництво першого столичного будинку моделей. Перед початком роботи будинку моди, на будівництві кожен співробітник відпрацював по 30 годин. А швачки навіть приносили з дому свої машинки і праски, щоб почати роботу над цікавими моделями одягу. Далі на kiyevlyanka.

Перший київський будинок моделей

image-007

Будинок моделей було відкрито у 1944 році. Причиною його відкриття стала гостра потреба одягнути киян після війни. Адже вони носили лише військову форму і те, що було в них до війни. Це видовище було настільки гнітюче, що міністерство легкої промисловості почало роботу над проектом будинку моделей в Києві. Будинок моделей було відкрито на вулиці Горького. На початку майстерні займали декілька кімнат будівлі і більшість людей працювали в ньому на ентузіазмі, тому що спочатку стояла задача одягнути Київ, а згодом і розробити лінійки одягу для київських та молдавських фабрик з виробництва одягу. 

Будинок моделей досить швидко розвивався і набирав обертів, тому вже у 50-х роках він активно приймав участь у різноманітних виставках та ярмарках. В тому ж році будинок моделей переїхав у нову будівлю по вулиці Богдана Хмельницького. Нові масштаби та більша кількість приміщення дало змогу працівникам розгорнути свої робочі ресурси ще більше. У новій будівлі було облаштовано демонстраційні зали, з великими дзеркалами та дорогими меблями. У тому ж залі була невелика стіна, за якою моделі перевдягалися та обідали.  На той час будинок моделей вже мав свою маленьку мініфабрику, в який було всього 2 цехи: перший шив пальта, а другий-сукні і костюми з легких тканин. У 50-х роках у будинку моделей працювало вже 20 модельєрів та 50 конструкторів.

Будівля будинку моделей

143272489_109916464408266_697747904074539364_n-1-508x700

У 1980-х роках у будинку моделей працювало понад 500 осіб. Місця катастрофічно не вистачало, тому було прийнято рішення шукати нову будівлю. Нажаль, усі існуючі доступні будинки не відповідали вимогам виробництва. тому було прийнято рішення побудувати повністю новий будинок моделей. У звʼязку з тим, що проекту не було, його почали розробляти з нуля. А головне, дизайн будівлі мав відрізнятися від загальної забудови, тому будинок моделей досить сильно вирізнявся в ті часи серед інших. Це була семиповерхова будівля з великими вікнами. Будівництво зайняло майже 1,5 року та коштувало майже 2 мільйона карбованців. Нова будівля розміщувалася на вулиці Шота Руставелі. 

Найголовнішим все ж таки була начинка будівлі. Основною задачею при проектуванні було помістити в будівлю все: виробничі цехи, конструкторьске бюро, виробництво та склади. Ну і звісно новий великий демонстраційний зал для модних показів та узгодження моделей. 

Як народжувалась мода

Devushki-modeli-kievskogo-doma-modelej-Kiev

Головною тканиною у будинку моделей був різноманітний трикотаж. Тому більшість одягу виробляли саме з нього. Все починалось з того, що художники отримували замовлення з перерахуванням матеріалів, технологій, розмірів тощо. Кожен художник мав фіксовану кількість часу на продумування моделей свого напряму. Наступним кроком були варіанти тканин, які технологи перевіряли на відповідність. Після фінального погодження модель і відповідний до неї матеріал відносили на підпис головному художнику, а тестовий варіант пускали у виробництво. 

3 рази на місяць були обовʼязкові збори на яких погоджували нові моделі, технології виробництва: а також матеріали. Повсякденні образи демонструвалися на типовій фігурі, погоджувалися і потім відшивалися у декількох розмірах для широких мас населення. 

Стосовно модельного ряду, то основні ідеї брали з закордонних журналів, які спеціально привозилися для будинку моди. 

Також щороку київський будинок моделей отримував буклет з основними тенденціями моди, стилем та конструкціями. 1 раз на рік були загальні збори усіх будинків моделей в Москві. Тут розповідали про нові тенденції, ділилися досвідом один з одним, а також представляли свої найкращі колекції. Київський будинок моделей завжди був на першому місці і по якості і по стилю і навіть за кількістю виробництва. Тому не дивно, що головними клієнтами столичного будинку моделей були дружини високопосадовців з усієї країни. До речі, навіть Пʼєр Карден помітив київський будинок моди, йому дуже сподобалися ідеї київських дизайнерів. Він навіть запропонував провести сумісні покази в Європі. Але на жаль до цього так і не дійшло.

Також у будинку моделей проходили творчі покази, на них звертали увагу на нестандартні та цікаві деталі. Тому це одяг вважався естетичним і не для широких мас. 

Пошук моделей

Eq1h2hGtAyqHoGcJzoksEtImDGpwS8WIgJTLplcB

З нарощуванням обертів зʼявилася одна проблема – відсутність потрібної кількості моделей. Тому що не всі хотіли працювати в цьому напрямі, причина була досить проста, сил треба було витрачати багато, а от зарплата була дуже маленькою. Шукати моделей також було досить складно, тому що більшість дівчат, які приходили самі не відповідали взагалі параметрам. Оскільки будинок моделей сприймався таким собі салоном краси, де з кожної можуть зробити королеву. Тож щоб знайти моделей і залучити їх до співпраці багатьом працівникам треба було іти на хитрощі. Спочатку давали рекламу про вакансію у всі можливі видання, коли це не спрацювало, працівники виходили на вулиці самостійно шукати моделей. Іноді навіть починали розмову з того, що пропонували дівчині відвідати інші країни у якості моделі. Навіть працюючим моделям була поставлена задача шукати дівчат. Але моделі розуміли, що можуть привести собі конкурентку, тому часто поверталися з порожніми руками. Роботу часто пропонували студентам, адже на міжнародних показах їх представляли не як “модель”, а “майбутній юрист” наприклад. 

Відсутність потрібної кількості моделей призводило і до казусних ситуацій. коли в Київ приїжджали дизайнери з інших країн з показами, наші моделі не могли демонструвати їх одяг, тому що більшість дівчат мали більші обʼєми аніж моделі з інших країн.

Згодом робота моделі почала приваблювати киянок, тому що подорожі, фотосесії, можливість потрапити до журналу допомагало досить добре вийти заміж. Зарплата на той час була не досить велика, 90 карбованців на місяць. І в будинку моделей працювало всього 10 штатних моделей. Покази в будинку моделей завжди збирали повні зали, а білет на показ коштував 2 карбованці. 

Міжнародні покази

141279549_108227297910516_3963728864903567977_o-620x498

Дівчата з київського будинку моделей досить часто брали участь у показах за кордоном. Їх запрошували у різні країни. Одним  з найвідоміших був показ у 1991 році в Мексиці. Коли організатори побачили дівчат вперше, були сильно незадоволені. Але дівчата були втомлені та бліді. Але пару днів відпочинку, посприяли тому, що дівчата виступили краще деяких європейських дівчат. А колекція столичного будинку моди мала неймовірний успіх. Київська мода мала колосальний успіх не лише в столиці, а і за її межами. Згодом наступив той час, коли кожна молода дівчина хотіла працювати у київському будинку моделей. Це були часи, коли столиця України мала величезний успіх на модельному напряму. Це була гордість столиці, адже Київ диктував модні тенденції, відшивав одяг з найкращих матеріалів та презентував найкращі моделі не лиши у країні, а й по всьому світі. Відомі дизайнери пропонували співпрацю,  а відомі жінки вдягалися лише в київському будинку моди. Це золоті часи для київських модельєрів. Сьогодні київські дизайнери дивують та підкорюють не лише киянок, а й увесь світ.

.