У радянські часи лише починало розвиватися світське життя у столиці. Тоді киянки ще не знали про фестивалі, корпоративні заходи та нічні клуби. Проте вони любили веселитися на танцмайданчиках, відвідувати культурні заклади та гарно одягатися на свята та вихідні дні. Гучна музика та розваги були невід’ємною частиною проведення дозвілля у місті. Далі на kiyevlyanka.
Дискотеки «Жаба» та «Зозуля» — найпопулярніші танцмайданчики 50-х років
Танці — одна з улюблених розваг киянок у XX столітті. Згідно з відомостями історика Віталія Баканова, у 50-х роках вони любили гуляти у Хрещатому парку, який знаходився в центрі міста. Там можна було не лише відпочити на природі, а ще познайомитися з кимось і потанцювати на танцмайданчику «Жаба». Це було популярне місце, де веселилися киянки. Цей танцмайданчик так назвали через те, що він мав круглу форму, навіс та зелене забарвлення. Ввечері на сцені виступали музиканти. Вони грали різну музику, яка змінювала стиль танців, а саме: фокстрот, танго, рок, твіст, бугі-вуги…
Поки одні киянки танцювали на танцмайданчику зі своїми кавалерами, інші сиділи у кафе «Слоник», спілкувалися та насолоджувалися дозвіллям. Зазвичай вони там проводили 15-20 хвилин, а потім знову йшли танцювати та співати під веселу музику. Також мешканки Києва любили ходити на дискотеку «Зозуля» у Маріїнському парку. В цьому місці вони танцювали під ритмічну музику вітчизняних та зарубіжних виконавців і гуляли алеями поряд з деревами і квітковими клумбами.
У 60-70-х роках киянки почали відвідувати концерти
Наприкінці XX століття радянські дискотеки стали початком активного розвитку музичної індустрії у столиці. Після будівництва 2 найбільших концертних залів у країні — Палацу Спорту та Дворця України — заходи з живим звуком стали більш масштабними та популярними. Киянки любили приходити туди на концерти та театральні виступи, які невдовзі стали частиною культурного життя у місті. На цих заходах виступали не лише вітчизняні, а й закордонні музиканти.
Також тоді почали з’являтися перші музичні групи. Однією з найбільш популярних на той час була «Space». Квитки на їхні концерти дуже швидко розкуповували, перепродували, а ціни за останні підвищували до 100 доларів. Концерт цього гурту пройшов у Палаці спорту 1983 року.
Киянки любили відвідувати концерти класичної та сучасної музики. Згодом Палац Спорту та Палац Україна стали для них місцем світських зустрічей. У розкішних інтер’єрах цих культурних закладів знаходились дорогоцінні люстри, мармурові сходи, ескалатори, вітражі та фонтан. Окрім концертних залів киянки відвідували місцеві банкетні приміщення та бари, де спілкувалися та куштували нові страви та напої.
Бали та поетичні вечори тільки для леді у закритих клубах
1843 року купці відкрили в Києві елітний клуб у Контрактовому будинку на Подолі. До нього входили заможні киянки та місцеві підприємці, які могли брати з собою дружин, дітей та інших родичів. Участь у клубі коштувала 15 рублів на рік. Кожен, хто входив до цього клубу, мав квиток. Він давав можливість відвідувати різні заходи: концерти, бали, літературні вечори та інші культурні заходи. Туди приходили не тільки багаті джентельмени, а ще й киянки у гарному вечірньому вбранні, замовляли напої та різні страви, обговорювали свіжі новини та танцювали з представниками міської еліти: купцями, власниками бізнесу, політиками…А інші слухали поезію, співали пісні та насолоджувалися культурним відпочинком у місті.
У «Шато-де-Флер» були найгучніші вечірки
У 1963 році тут не тільки можна було відпочити на природі, але ще й повеселитися під музику, потанцювати, подивитися театральні виступи та послухати вірші талановитих авторів.
Шато де Флер був першим платним парком у Києві, де проходили різні розваги. Вартість 1 відвідування становила 40 копійок, а кожної суботи діяв пільговий тариф — 15 копійок. Киянки любили туди приходити у вихідні та святкові дні, щоб повеселитися та зустрітися зі своїми знайомими та друзями. Поки одні танцювали під ритмічну музику на танцмайданчику, інші сиділи у кафе-шатан поруч з танцювальним залом, галереями та балконом. Також були й ті киянки, які співали пісні та читали перед публікою свої літературні твори. А коли наставав вечір, вони разом з дітьми та чоловіками дивилися на феєрверки, «живі картини» (вистави) та вогняні шоу під відкритим небом.
