У середині XX століття у Києві тільки починало розвиватися клубне життя. У 50-х киянки весело та цікаво проводили дозвілля у місті, відвідуючи танцмайданчики та поетичні вечори. А в 80-х культурне життя стало більш різноманітнішим. Тоді в місті почали проводити масштабніші культурні заходи — дискотеки та концерти. Де і як розважалися мешканки столиці за радянських часів далі на kiyevlyanka.
Літні танцмайданчики у Києві у 50-х роках
У 1950-х у місті почали проходити танцювальні заходи у свята вихідних днів. Там збиралися киянки разом зі своїми подругами та чоловіками, щоб весело провести час на свіжому повітрі у місті. Спеціально для цього з настанням літа у центрі Києва та парках встановлювали танцмайданчики зі сценою, де виступали вокалісти та оркестри. Найпопулярніші з них знаходилися у Хрещатицькому та Маріїнському парках. Їх називали «Жаба» та «Зозуля». Там часто збиралося багато людей вечорами, і навіть здалеку було чути гучну музику. Поруч із танцмайданчиком у Хрещатицькому парку знаходилося кафе, де відпочивали киянки біля фонтану та замовляли нові напої та страви.
Киянки ходили на танцмайданчики у різнокольорових та однотонних сукнях та спідницях. Також невід’ємним доповненням їхнього образу були яскравий вечірній макіяж туфлі або босоніжки на підборах. У XX столітті танці під відкритим небом були для них справжнім святом і чудовою нагодою весело провести час і з кимось познайомитися. Зазвичай літні танцмайданчики мали вигляд ділянки землі, покритої паркетом, яка огороджена парканом. Поки одні киянки танцювали, інші сиділи в кафе чи просто стояла неподалік і спілкувалися чи спостерігали за тим, що відбувається. навкруги.
Де танцювали киянки цілий рік?
Якщо влітку танці проходили на спеціальних майданчиках під відкритим небом, то в іншу пору року їх організовували в культурних закладах. Наприклад, взимку киянки любили відвідувати танцювальний клуб «Червона троянда», який був розташований неподалік лялькового театру до центру Києва. У Куренівському парку знаходився танцювальний зал «Крокодильчик», а в парку Нивки — «Юність». Також популярним місцем для культурного відпочинку та танців були кафе «Володимирська гірка», кафе «Золоті ворота» на даху радянського Будинку одягу.
В середині 80-х у більшості закладів, де можна було потанцювати та послухати музику популярних музикантів, вхід був платним. Киянки платили за квиток. У його вартість входило бронювання столика та десерт з безалкогольним напоєм.
Відкриття першого клубу, де розважалися киянки
В радянські часи ще не було традиції влаштовувати вечірки чи фестивалі. Перші масові гуляння розпочалися з організації танців у місті та появи елітного клубу. Він був у Купецькому будинку на Подолі. Його заснували київські купці. Участь у клубі коштувала 15 рублів на рік. Його відвідували представники еліти, які могли брати з собою дружину, дочок, племінницю чи онуку. Кожен учасник клубу мав квиток. Він надавав право відвідувати концерти, бали, літературні вечори…Передати квиток іншій людині було заборонено. В іншому випадку власник більше не міг відвідувати закритий клуб, в якому регулярно проводили різні розважальні заходи для заможної знаті та киянок.
На сцені клубу часто можна побачити знаменитостей. З настанням вечора вони виконували на сцені українські та зарубіжні пісні. Також там виступали киянки, які читали перед публікою літературні твори та розповідали про творчість видатних особистостей. Окрім цього, сцена елітного клубу була популярним місцем проведення танців та балів. На цих заходах киянки танцювали зі своїми чоловіками та представниками еліти, спілкувалися та куштували нові напої та закуски, створені найкращими кулінарами у місті.
