Ще недавно киянки поняття не мали що позначає слово “аб’юз”, а абьюзивні відносини сприймали як норму життя. Але світові події та тенденції не обійшли Україну стороною, і тепер більшість мешканок Києва не бояться говорити про свій досвід і знають як його точно позначити, пише kiyevlyanka.info.
Аб’юз – це англійське слово, яке буквально перекладається як знущання або жорстоке ставлення. І мова не йде тільки про фізичну наругу, аб’юз може бути психологічний, і економічний, а також сексуальний або статевий. На перший погляд, грань де аб’юз починається провести складно, але це тільки тому, що багато сучасних повнолітніх киянок виховувалися в традиціях “б’є, значить любить”. Ні, ці слова не варто сприймати буквально. Адже мова не йде про дорослих жертв домашнього насильства. Це звичні фрази, які можна було почути 20 і більше років тому, на дитячих майданчиках: “Коля тебе смикнув за хвостик, тому що ти йому подобаєшся!”, “Михась обзивається, бо не знає як правильно висловити свої почуття, але насправді він просто хоче потоваришувати “.
Ці “прекрасні” установки налаштовували дівчаток, а пізніше і жінок на те, що в грубому порушенні кордонів, фізичному насильстві (так, смикати дівчинку за косички це теж насильство) і приниженні може ховатися симпатія і, навіть, любов. Знецінення значущості того, що відбувалося порушення кордонів, замість того щоб навчити дитину цінувати себе і відстоювати свої кордони, призводить до заниження самооцінки та неможливості відстоювати себе.
Так само часто робився акцент на тому, що хлопчики повинні дівчаток захищати. Тому дівчинці не знадобиться вміння відстоювати свої кордони, адже вона вийде заміж і буде “як за кам’яною стіною”. І тут відбувається когнітивний дисонанс, адже хто повинен захистити жінку, якщо аб’юзер це її чоловік?
Обережно аб’юз! Де ж грань?
Спочатку може здатися, що межу провести складно і деякі оповідання киянок сприймаються як перебільшення і пересмикування фактів. Але чи так це?
Будь-яка форма насильства, в будь-якому прояві, вважається таким. Різниця лише в тяжкості. Наприклад, розглянемо всім зрозуміле фізичне насильство. На жаль слово “насильство” міцно зрослося з поняттям “зґвалтування”, тому багато киянок НЕ зчитують поштовхи, болючі хапання за будь-які частини тіла, потиличники й ляпаси, як акти насильства. Якщо немає крові, зламаних частин тіла і рясних синців, то це все не насильство, а звичайна сімейна сварка. Звичайно сім’ї бувають різні та в укладі якоїсь окремої сім’ї періодичний прояв фізичної агресії з обох сторін може бути їх індивідуальною нормою. Але це стосується тільки цієї конкретної сім’ї та не поширюється ні на які інші.
У разі якщо ваш партнер в пориві злості боляче штовхнув вас, різко або болісно схопив, або дав ляпаса, навіть якщо вам здається “нічого страшного” і ви готові пробачити й зрозуміти – це все одно був акт насильства. Як вам до нього ставитися і як розцінювати залежить від контексту. Але як би ви не оцінили конкретний випадок, це все одно буде мати назву – фізичне насильство.
З психологічним насильством або аб’юзом складніше, бо він менш помітний і суспільство часто вважає за краще просто ігнорувати його. Психологічне насильство часто буває витонченим, наростає по кривій призводячи до серйозних наслідків для жертви. Важливо відзначити, що на відміну від фізичного насильства, емоційний аб’юз має постійний характер, створюючи певну модель взаємин між аб’юзером і його жертвою. Це не разова образа чи сварка на підвищених тонах, цей систематична маніпулятивна поведінка, здатна завдати психологічної травми.
Сексуальний аб’юз, це будь-яка форма примусу до сексуальних дій. Кожна мешканка Києва повинна пам’ятати, що секс можна перервати на будь-якому етапі будь-яка зі сторін, якщо не відчуває себе комфортно або змінився настрій. Випрошування сексу – теж аб’юз. Маніпуляції або жартівливі погрози – теж аб’юз. Якщо вам не хочеться робити будь-які сексуальні маніпуляції з партнером, ви маєте повне право, без почуття провини й виправдань відмовитися від цієї взаємодії. Якщо партнер продовжує наполягати, просити, загравати й ви відчуваєте себе незатишно або відчуваєте провину – це аб’юз. Ні означає, ні.
На жаль хлопчики теж стають заручниками виховання, бо багатьом хлопчикам в дитинстві прищеплюється досить агресивна “завойовницька” модель поведінки. Згадайте хоча б установку, що дівчатка зазвичай “ламаються”, але якщо бути наполегливим і “натиснути”, то рано чи пізно досягнеш свого. Це чудова установка в змагальних видах спорту, навчанні і роботі. Впевненість в собі, наполегливість – чудові якості, які можуть допомогти досягти кар’єрних успіхів. Але вони зовсім не застосовні до сексуальної або романтичної сфери.
Як розпізнати аб’юзера – характерні риси
Розберемо кілька основних поведінкових особливостей які притаманні аб’юзеру, які допоможуть вам легше визнати існування проблеми, якщо ви з нею зіткнетеся і якомога швидше покинути аб’юзивні відносини.
Грубість щодо братів наших менших і дітей
Звичайно не всі люблять дітей і не всі в захваті від кошенят або песиків, але є величезна різниця між відсутністю симпатії та тягою до насильства. Аб’юзери можуть вставляти у розмову опис жорстокості щодо дітей, навіть у випадках коли ці коментарі абсолютно недоречні. Наприклад, якщо у людини мігрень, а сусідська дитина голосно кричить і тупотить ногами, то грубість в сторону дитини залишається грубістю, але їй можна знайти пояснення. Коли людина на пустуючих на майданчику дітей реагує фразою “Батьки зовсім не виховують, відшмагати їх і на гречку, щоб поводилися адекватно …”. Чим детальніше описується розправа, тим уважніше варто придивитися до людини, адже це дзвіночок номер один.
Таке відчуття, що не знає про особисті кордони людей
Якщо відносини ще на етапі знайомства, аб’юзер занадто різко порушує особистий простір. Торкається не спитавшись, бере речі, може заглянути в телефон або навіть сумку. Якщо ви спробуєте зробити аб’юзеру зауваження, то переведе увагу на вас, що це ви занадто “ніжні та вразливі” і знецінить ваші почуття. Якщо ж ви вже досить близькі, то аб’юзер позбавляє вас привілеїв побути наодинці. Закриватися в кімнаті заборонено, може заходити у ванну кімнату без стуку, не спитавши брати слухавку якщо вам хтось дзвонить. На заперечення буде реагувати або вже знайомим знецінюванням ваших почуттів або виправдовувати поведінку ревнощами, змушуючи вас відчувати себе винуватою.
Відчувати заборонено
Аб’юзер не поважає і не чує ваші почуття. Більшість спроб поговорити про свої переживання і про те що вас не влаштовує, буде зустрінута повним ігноруванням або запереченням. Ні ви не відчуваєте це або це не так важливо. “Що ти мені голову морочиш, тільки те й робиш, що на мізки капаєш” – стандартне знецінення переживань партнера. Або аб’юзер може виправляти вас коли ви розповідаєте про свої переживання. “Та що ти там засмутилася. Було б через що. Через таке не засмучуються “.
Постійна критика
Постійна критика вашої зовнішності, поведінки, вашого світовідчуття – це форма аб’юзу. Якщо вас весь час виправляють, намагаються “чомусь навчити”, намагаються переодягнути та розповідають як вам поводитися в тих чи інших ситуаціях, то час зібрати волю в кулак і перервати цей контакт.
Обмеження контактів
Під яким соусом це не подавалося, то чи “подружка погано на тебе впливає”, то заздрість, але якщо вас починають обмежувати в спілкуванні з вашими друзями та сім’єю, це вже не просто дзвіночок. Це дзвін, який голосно дзвонить про те, що перед вами аб’юзер і необхідно виходити з відносин.
Куди бігти за допомогою
В першу чергу, якщо причин звертатися в поліцію немає, але вас не залишає відчуття, що ви потрапили в ситуацію аб’юзу, то можна звернутися в жіночі організації які працюють з жертвами насилля. В організації обов’язково є психолог і при необхідності юрист. Або звертайтеся безпосередньо до кваліфікованого фахівця – психолога, психотерапевта.
У Києві ви можете скористатися підтримкою:
- міської служби КМЦ гендерної рівності, попередження та протидії насильству – 1500 з стаціонарного, або 116-123 з мобільного,
- сайт rozirvykolo.org зайшовши на вкладку “Допомога”,
- центр “Право на здоров’я” в скайп: Liudmyla Sabadash (з усіх питань); Артем Герасименко (з юридичних питань),
- у онлайн форматі також з’явився проєкт “Мені здається”, де в форматі щоденника можна поділитися своєю історією та отримати підтримку і допомогу – https://itseems.com.ua/.
Не забувайте про те, що ви маєте право на повагу і безпеку. Не бійтеся звертатися за підтримкою і допомогою, в Києві з’являється все більше організацій і кваліфікованих фахівців здатних впоратися з будь-якою ситуацією. Головне не залишайтеся наодинці зі своїми сумнівами.
