Музика завжди надихала, радувала та об’єднувала киян. Вона є частиною історії міста, яке зберігає багато таємниць минулого. Одна з них присвячена Музичному провулку — незвичайній вулиці у самому центрі Києва, яка зникла 80 років тому. У XX столітті вона була розташована на перетині вулиць Хрещатика та Прорізної. З того часу культурне життя в українській столиці заграло новими мелодіями, прославилося музичними талантами, стало яскравим і веселим. Докладніше про це на kiyevlyanka.
Як у Києві з’явився Музичний провулок?
У центрі Києва часто грає жива музика, а місцеві жителі співають популярні пісні. Ця традиція з’явилася після заснування Музичного провулку. Для багатьох киян він досі залишається таємницею, про яку знають лише деякі екскурсоводи та люди похилого віку. За їхніми словами, історія цієї вулички почалася 1863 року. Тоді дирекція Імператорського російського музичного товариства із Санкт-Петербурга звернулася до київського віце-губернатора Петра Селецького з такою пропозицією: відкрити у Києві відділення товариства з метою популяризації класичної музики. Після цього тут почали звучати милозвучні мелодії, а кияни вирішили проводити дозвілля у музичних закладах.
У 1867 році в центрі міста був збудований Київський академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка. Того ж року Петро Селецький написав листа княгині Ользі Павлівні — доньці спадкоємця престолу великого князя Павла Петровича та великої княгині Марії Федорівни. Селецький попросив її допомогти відкрити у Києві першу музичну школу. Відомо, що у листі були написані такі слова: «Доступна школа для всіх».
1868 року в будинку на вулиці Мала Житомирська, 7 було відкрито музичну школу. Спочатку її відвідувало лише 11 учнів. Вони вчилися грати на музичних інструментах, імпровізувати, співати у хорі та сольно. Музична освіта розкрила серед них нові таланти та допомогла їх розвивати. Вони брали участь у конкурсах, спектаклях та інших соціокультурних заходах. Незабаром кількість охочих вчитися музиці збільшилася до 40.
28 червня 1873 року на вулиці Прорізній популярний київський архітектор Олександр Шило в якості благодійної допомоги створив проєкт будівлі музичного училища. Тим часом у центрі Києва відбувався будівельний бум. Серед нових споруд були такі: Київська міська дума, товарна біржа, кілька житлових будинків, фонтан на Європейській площі.
Будівництво музичного училища розпочалося за рахунок державних кредитних коштів. Вже за рік заклад у стилі бароко відчинив двері для майбутніх київських музикантів та вокалістів. Для всіх них у новому навчальному закладі викладали визнані виконавці і володарі почесних звань та нагород, наприклад, композитори Микола Лисенко та Отакар Шевчик, директор Московської консерваторії Михайло Губерт. Також тут виступали інші популярні особистоті: Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін.
Кілька разів на рік у музичному училищі проходили концерти за участю юних учнів. Вони співали, грали на музичних інструментах, виступали у хорі та сольно. Саме тому на перетині вулиць Хрещатика та Прорізної часто було чути живу музику. Людям подобалося відвідувати живі виступи музикантів. Багато городян підтримували їхню творчу діяльність власними пожертвуваннями. Також витрати на розвиток роботи училища і музичної культури міста покривалися за рахунок проведення платних концертів.
Музична діяльность у центрі Києва
Нове училище швидко стало престижним закладом у Києві. Тут виступали як популярні музиканти, так і початківці. Їхні постановки для глядачів щоразу дивували неймовірними композиціями та виступами. 16 листопада 1913 року розпочався новий етап в історії розвитку музичної діяльності училища: навчальному закладу було надано статус консерваторії. Інформація про це з’явилася у багатьох газетах:
«Київ. Відбулося урочисте відкриття консерваторії, присвячене святкуванню 50-річчя київського відділення Імператорського російського музичного товариства», — повідомили журналісти, як пише nv.ua
Про музичну консерваторію знали у всьому Києві. Люди різного віку любили приходити сюди на концерти, а школярі мріяли тут вчитися у видатних творчих особистостей тих часів: Петра Чайковського, Сергія Рахманінова, Олександра Глазунова, Антона Рубінштейна та інших.
У 1934 році при консерваторії відкрилися музичне училище та музична школа. А наступного року архітектор Йосип Юлійович Каракіс неподалік старого корпусу організував будівництво великого приміщення для музичної школи з концертною залою. Таким чином з’явився Музичний провулок із декількома корпусами для навчання музики та проведення соціокультурних заходів.
Як склалася доля Музичного провулку у Києві?
Упродовж багатьох років Музичний провулок залишався улюбленим місцем киян для проведення дозвілля. Тут звучали популярні композиції великих вітчизняних та зарубіжних музикантів. А випускники цього навчального закладу грали у великих оркестрах, хорах та виступали з сольними виставами по всьому місту. Але щасливі часи незабаром закінчилися трагічним кінцем.
24 вересня 1941 року, коли пролунав перший вибух на Хрещатику, Музичний провулок став похмурим та безлюдним. Почалася Друга світова війна. У центрі міста відбувалися вибухи та пожежі. Протягом кількох днів вогонь зруйнував багато будівель, зокрема корпуси та концертні зали цього провулку. На його місці залишилися лише руїни і пам’ятник композитору Михайлу Глінці. Після війни столична влада вирішила не відновлювати пошкоджені споруди. Попри це, пам’ять про Музичний провулок та мелодії його музикантів назавжди залишилася в пам’яті багатьох киян.