Де купували одяг киянки на початку ХХ століття?

Вибір одягу — одне з улюблених занять киянок. Вони завжди любили гарно одягатися, хоча раніше не могли відвідувати модні бутіки та торгові центри. У XX столітті ще не було такої великої кількості місць для шопінгу, де можна легко обрати будь-яке вбрання. Саме тому багато модниць самі шили собі одяг або купували його в київських точках продажу. Які з них існували у 90-х роках та який одяг обирали киянки? Далі на kiyevlyanka.

Магазини Якова Каплера — № 1 для бюджетного шопінгу

На початку XX століття киянки мали унікальний стиль та виділялися вмінням гарно та стильно одягатися. Вони намагалися модно виглядати кожен день, тому часто купували нові вбрання. Декілька суконь, ділових костюмів, спідниць було практично в кожної модниці. Всіх їх можна було купити в самому центрі Києва в торгово-житловому будинку Пасаж. Там були магазини Якова Каплера — київського купця. Починаючи з 1980 року він був одним з найуспішніших київських підприємців.

На відміну від багатьох інших, він уважно ставився до кожного відвідувача. Яків закуповував тканини для пошиття одягу лише з інших країн та виконував роботу швидко та якісно. Саме тому він завжди мав багато замовлень. До нього зверталися київські студентки, для яких він робив знижки, та заможні жінки. Вони купували вбрання в магазині або ж замовляли його у свіжих номерах закордонних модних журналів. Яків Каплер завжди дотримувався такого правила роботи:

«Сьогодні студент, а завтра чиновник і клієнт» — говорив він своїм клієнтам, як пише my-kiev.com.

1909 року київські видання почали рекламувати його фірму та називали її «найкращим у Києві магазином суконь». Туди приходили клієнти з різним бюджетом, проте вони завжди могли знайти для себе ідеальне вбрання. Хороша якість та невисока ціна стали основними критеріями вибору одягу, яких дотримувались киянки.

Юні модниці обирали вбрання у першому будинку моделей

Індустрія моди в Україні почала стрімко розвиватися після появи київського будинку моделей. Сюди приходили юні киянки, щоб обрати нове вбрання та побачити новинки моди. Також тут працювали моделі, які з 1950-х років почали брати участь у модних показах за кордоном. А випуском нового одягу займалися дизайнери та швачки. Вони замовляли сюди нитки, тканини, праски. Порівнювали зразки тканин та технології пошиття речей, організовували покази, виробництво одягу та продавали його всім охочим киянам.

Швейні фабрики стали початком масового виробництва одягу 

На початку 90-х років киянки почали приділяти особливу увагу якісному пошиттю одягу. Оскільки у ті роки існував дефіцит нових речей, у Києві почали будувати перші фабрики для пошиття одягу. Наприклад, тоді з’явилася фабрика ім. Максима Горького та Смирнова Ласточкина. Вони випускали чоловічий та жіночий одяг, а саме: широкі та вузькі штани, плісовані та приталені спідниці, класичні пальта, літні сукні з вирізами та різними візерунками. Завдяки цьому у Києві вперше з’явився великий вибір жіночого вбрання, а його мешканки могли поповнювати свій гардероб унікальними речами різних фасонів.

Найбільший асортимент одягу пропонував Центральний універмаг

Після появи швейних фабрик виникла потреба у масовому поширенні нових речей. Коли київські ринки та магазини перестали продавати їх у необхідній кількості, було вирішено збудувати у центрі міста Центральний універмаг. Він був відкритий для відвідувачів у 1939 році. З того часу обсяги продажу одягу стрімко збільшилися, так само як і кількість бажаючих його купити. Гуляючи центром Києва, жінки любили зайти в універмаг, щоб подивитися демонстрацію одягу та приміряти модну новинку. Полиці та вітрини швидко наповнювалися товарами, тому можна було кожного разу побачити щось нове та купити те, що найбільше сподобалося.

.,.,.,.