Для справжнього кохання не існує часу та кордонів. Воно живе вічно і надихає людей закохуватися, створювати сім’ї та жити щасливо. Чудовим прикладом прояву щирих почуттів та турботи один про одного є історія кохання італійця Луїджі та українки Мокрини. Війна поєднала їхні долі, але потім розлучила на довгі роки. Незважаючи на це, вони не перестали кохати один одного. Докладніше про це kiyevlyanka.
Кохання з першого погляду та несподівана розлука
В історію Києва увійшло багато романтичних історій, але ця є особливою. Вона об’єднала серця 2 людей, які розуміли один одного навіть без слів і не переставали любити до самої старості, — Луїджі та Мокрини. Вони зустрілися у німецькому таборі для військовополонених в Австрії, і з того часу були разом доти, поки Друга світова війна їх не розлучила. Тоді Луїджі було 21 рік, а Мокрині — 23 роки. Молоді люди закохалися в один одного з першого погляду:
«Яка ж вона гарна! Потрібно її захистити. А ці ямочки на щоках! — подумав він. Який він худий! Буду його годувати», — подумала вона, як пише видання my-kiev.com
Після знайомства між ними почався роман. Протягом 2 років про нього мало хто знав, окрім самих закоханих. Вони вирішили нікому не розповідати про свої почуття і за можливості проводили разом час. Луїджі допомагав Мокрині і підтримував її як міг: шив для неї хусточки, приносив тепле пальто, говорив компліменти.
Після закінчення Другої світової війни італієць планував забрати кохану з її донькою до себе на Батьківщину до Італії, але, на жаль, доля склалася інакше. Планам на майбутнє завадив наказ австрійської влади. Коли настав час їхати додому, військовополоненим було заборонено міняти місце свого проживання: Мокрину відправили на Батьківщину до України, а Луїджі — в Італію.
Саме тоді, коли Мокрина покидала табір, Луїджі дивився їй услід сумними очима. Він тримав у руці лист з її адресою та локоном, який на згадку зрізав уночі перед її від’їздом. Італієць пообіцяв українці, що колись з нею знову зустрінеться і ніколи її не забуде.
Нове життя на Батьківщині та довгоочікувана зустріч після війни
Повернувшись на Батьківщину, у кожного з них склалося сімейне життя: Луїджі одружився і в нього народився син, а Мокрина теж вийшла заміж і народила 3 дітей. Проте навіть через багато років після розлучення вони продовжували згадувати один про одного.
Вони не знали, чи зможуть знову побачитись, але обидва цього хотіли. Їхня довгоочікувана зустріч відбулася після однієї трагічної події — смерті дружини Луїджі. Тоді він вирішив спробувати знайти своє перше кохання. Спочатку спроби виявилися невдалими. Потім італієць звернувся за допомогою до програми «Шанс» і не помилився. Завдяки їй він зустрів Мокрину через 60 років.
2004 року він приїхав у студію програми «Шанс». Коли італієць почув, що Мокрина у студії, то не зміг стримати сліз від щастя. Потім вони побачили один одного і міцно обнялися. Луїджі подякував Богові за цю доленосну зустріч і не відходив від своєї коханої ні на хвилину. Тоді українці було 84 роки, а італійцю — 82 роки. Після обіймів, слів радості та любові він дістав пакетик із пасмом її волосся, яке залишив собі на згадку, і віддав його Мокрині. Луїджі виконав свою обіцянку через багато років — знайшов кохану.
Після довгоочікуваної зустрічі італієць кожне літо приїжджав у гості до коханої: допомагав їй по господарству, готував італійські страви, привозив їй подарунки. Їм подобалося проводити разом час. І вони зрозуміли, що їхні почуття залишилися такими як і раніше, незважаючи на довгі роки розлуки. Навіть наприкінці життя їхні стосунки були ідеальними. Одного разу Луїджі запропонував Мокрині переїхати до нього в Італію, але вона відмовилася через поганий стан здоров’я та похилий вік.
Онучка Мокрини на ім’я Олена розповіла про те, що закохану пару розлучила смерть. Луїджі обіцяв приїхати у серпні, але він так і не зустрівся з Мокриною. Вона довго чекала на коханого. Як кожна господиня, вона заздалегідь прибрала в хаті та приготувала страви. Мокрина щодня запитувала родичів, чи не дзвонив Луїджі? Всім їм було важко наважитися розповісти про сумну новину, але вони не мали вибору. Коли вони сказали, що Луїджі помер, то Мокрина розплакалася і довго його згадувала. Вона померла через 2 роки після його смерті. У 2015 році її поховали на цвинтарі у Верабові.
Відкриття пам’ятника закоханим у Києві
Зворушлива та щира історія кохання Луїджі та Мокрини вразила багатьох киян до глибини душі. Вони вирішили її прославити і зберегти про неї вічну пам’ять — зробити бронзову скульптуру із зображенням двох закоханих.
У 2013 році на честь Луїджі та Мокрини в Маріїнському парку було встановлено пам’ятник вічного кохання. Кажуть, що, якщо закохана пара біля нього сфотографується, то шлюб буде довгим і щасливим. Авторами скульптури є Олександр Моргацький та Григорій Костюков. Поруч є інформаційна табличка трьома мовами: українською, італійською та англійською.
Тут часто зупиняються туристи, щоб дізнатися про цю історію кохання, сфотографуватися зі своєю другою половинкою та залишити на мосту поблизу стрічку чи ключ — символ міцних почуттів. Також на мосту закохані пари освідчуються у коханні та роблять пропозицію руки та серця. Ці традиції існують уже багато десятків років. Саме тому це місце називають одним із найбільш романтичних у Києві.
Після офіційного відкриття пам’ятника Вічного кохання про роман Луїджі та Мокрини стало відомо по всьому Києву та навіть за кордоном. 30 квітня 2017 року копію пам’ятника було встановлено на Батьківщині Луїджі — в італійському місті Кастель-Сан-Лоренцо.